Монополія проти конкуренції: як новий закон про ліс міняє ринок

Проект Закону України «Про ринок деревини».

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

1. Необроблені лісоматеріали (необроблена деревина) – круглі лісоматеріали (діловий ліс-кругляк) без первинної обробки, одержані від рубок, що класифікуються за кодом 4403 УКТ ЗЕД.
2. Деревина паливна – деревина для використання як паливо (дрова), що класифікується за кодом 4401 11 УКТ ЗЕД.
3. Ринок деревини – система правовідносин, пов’язаних із купівлею-продажем необроблених лісоматеріалів та деревини паливної на засадах відкритої конкуренції.
4. Деревообробне підприємство – суб’єкт господарювання, основною діяльністю якого є промислова переробка деревини (виготовлення пиломатеріалів, плит, меблів тощо).
5. Мале або середнє деревообробне підприємство (МСП) – деревообробне підприємство, яке належить до суб’єктів малого або середнього підприємництва згідно з законодавством України.
6. Постійний лісокористувач (продавець деревини) – підприємство, установа або організація, що здійснює заготівлю деревини на підставі спеціального дозволу та уповноважена реалізовувати необроблену деревину (у тому числі державні підприємства лісового господарства, такі як ДП «Ліси України», а також комунальні та інші лісокористувачі).
7. Біржові торги (аукціон) з продажу деревини – організований електронний аукціон з продажу визначених лотів деревини, який проводиться на ліцензованій товарній біржі на умовах прозорої конкуренції між учасниками.
8. Товарна біржа (біржа) – юридична особа, яка отримала ліцензію на організацію біржової торгівлі деревиною та забезпечує проведення аукціонів відповідно до вимог цього Закону.
9. Лот деревини – визначена партія необробленої деревини або деревини паливної, сформована продавцем для продажу на аукціоні (із зазначенням породи, сортименту, обсягу в кубометртах, якості та інших характеристик).
10. Великий лот – лот деревини великого обсягу, встановленого порядком проведення торгів (зокрема, партія, що перевищує середній обсяг, визначений регулятором; може складати десятки тисяч кубометрів).
11. Довгостроковий договір на поставку деревини – контракт між продавцем деревини та деревообробним підприємством на постачання визначених обсягів деревини на тривалий строк (не менше 1 року), з фіксацією або формульним визначенням ціни та інших умов поставки.
12. Реєстр деревообробних підприємств – електронна база даних, що ведеться уповноваженим органом та містить інформацію про підприємства, які здійснюють переробку деревини в Україні, з метою забезпечення прозорості ринку та контролю за діяльністю таких підприємств.

Стаття 2. Сфера дії Закону та принципи регулювання ринку деревини

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час продажу на внутрішньому ринку України необроблених лісоматеріалів та деревини паливної, за участю постійних лісокористувачів (продавців) та покупців – суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, а також фізичних осіб у випадках, передбачених цим Законом.
2. Продаж будь-яких необроблених лісоматеріалів та деревини паливної, заготовлених на території України, здійснюється виключно на засадах прозорої конкуренції через електронні біржові торги або за довгостроковими договорами, укладеними відповідно до вимог цього Закону. Ручний розподіл ресурсів чи позабіржовий продаж необробленої деревини не допускаються.
3. Основними принципами функціонування ринку деревини є:
   • Рівність і недискримінація учасників. Створення рівних умов доступу до сировини для всіх добросовісних покупців, незалежно від масштабу їх діяльності, шляхом запровадження єдиних прозорих правил торгів. Забороняється будь-яка пряма чи опосередкована дискримінація учасників торгів за ознаками форми власності, розміру підприємства, місця реєстрації тощо.
   • Прозорість та публічність. Забезпечення відкритого доступу до інформації про обсяги заготовленої деревини, виставлені на продаж лоти, стартові ціни, результати аукціонів та укладені договори. Усі операції з деревиною підлягають відображенню у Єдиній державній системі електронного обліку деревини для повної простежуваності походження матеріалів.
   • Сталий розвиток та раціональне використання. Забезпечення балансу між заготівлею та відтворенням лісових ресурсів, пріоритетність внутрішньої переробки сировини з метою створення доданої вартості всередині країни, запобігання виснаженню лісів та підтримка екологічно безпечного лісокористування.
   • Конкурентність та запобігання монополізму. Недопущення зловживань монопольним становищем на ринку деревини, розвиток конкуренції між організаторами торгів (біржами) та забезпечення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
   • Захист національних інтересів. Пріоритетність задоволення потреб вітчизняної деревообробної промисловості у сировині, захист українських виробників від дефіциту сировини та недобросовісних практик, сприяння зростанню бюджетних надходжень за рахунок експорту готової продукції замість сировини.

Стаття 3. Учасники ринку деревини

1. Учасниками ринку деревини є продавці та покупці деревини, а також організатори торгів (товарні біржі), які діють відповідно до цього Закону.
2. Продавці деревини – постійні лісокористувачі, уповноважені здійснювати реалізацію заготовлених ними необроблених лісоматеріалів та деревини паливної. Державні підприємства лісового господарства реалізують деревину від імені держави, керуючись принципами прозорості та ефективності, визначеними цим Законом.
3. Покупці деревини – суб’єкти господарювання, що виявили намір придбати необроблену деревину для промислової переробки чи іншого використання. До покупців прирівнюються також фізичні особи, які набувають деревину для власних потреб (у порядку роздрібного продажу, встановленому цим Законом).
4. Для участі в біржових торгах з купівлі деревини підприємство-покупець повинно бути ідентифіковане як реальний переробник або споживач. Зокрема, деревообробні підприємства підлягають включенню до Реєстру деревообробних підприємств. Умови внесення до Реєстру та критерії підтвердження статусу добросовісного виробника встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
5. Товарні біржі як організатори торгів виступають посередниками, що забезпечують проведення аукціонів з продажу деревини. Біржі діють на принципах неупередженості, відкритості та рівного доступу учасників до торгів. Права та обов’язки товарних бірж визначаються Розділом V цього Закону.

Стаття 4. Державне регулювання ринку деревини

1. Державне регулювання на ринку деревини здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують політику у сферах лісового господарства, економічного розвитку та торгівлі, а також Антимонопольним комітетом України (щодо питань конкуренції).
2. Основними напрямами державного регулювання є: ліцензування діяльності товарних бірж з організації торгів деревиною; встановлення правил і стандартів біржових аукціонів; визначення порядку формування стартових цін; контроль за виконанням цього Закону учасниками ринку; захист прав добросовісних учасників та розгляд спорів.
3. При уповноваженому центральному органі виконавчої влади створюється постійно діючий Колегіальний орган (Комісія) з питань розгляду скарг щодо торгів деревиною. Ця Комісія є інструментом захисту прав учасників ринку: вона розглядає звернення щодо можливих порушень правил біржових торгів, випадків недобросовісної конкуренції чи дискримінації, рішень організаторів торгів або дій продавця монополіста. Порядок формування та діяльності Комісії визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення Комісії, прийняті в межах її компетенції, є обов’язковими для виконання учасниками ринку.

Стаття 5. Реєстр деревообробних підприємств

1. З метою моніторингу та прозорості ринку запроваджується державний Реєстр деревообробних підприємств України. До Реєстру вносяться відомості про суб’єктів господарювання, які здійснюють промислову переробку деревини (найменування, місцезнаходження, види діяльності, виробничі потужності, річний обсяг споживання деревини тощо).
2. Ведення Реєстру здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, або визначене Кабінетом Міністрів України підприємство (установа). Відомості Реєстру є відкритими для перегляду, окрім інформації з обмеженим доступом, визначеної законом.
3. Постійні лісокористувачі-продавці деревини зобов’язані використовувати дані Реєстру при укладенні довгострокових договорів та наданні преференцій, передбачених цим Законом, для перевірки статусу підприємства як деревообробного та належності його до категорії МСП (за необхідності).
4. Порядок ведення Реєстру, перелік даних, що до нього вносяться, та процедура подання інформації суб’єктами господарювання затверджуються у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Розділ II. Організація продажу деревини

Стаття 6. Загальні умови реалізації необробленої деревини

1. Уся заготовлена в Україні необроблена деревина та деревина паливна, призначена для комерційного обігу, підлягає реалізації виключно через:
   1. біржові аукціони – електронні торги, що проводяться ліцензованими товарними біржами на умовах, визначених цим Законом; або
   2. довгострокові договори – прямі договори поставки деревини між продавцем та покупцем, укладені відповідно до статті 7 цього Закону.

Виняток: реалізація деревини населенню для власних побутових потреб (наприклад, паливні дрова для опалення домогосподарств) може здійснюватися поза біржовими торгами за окремо встановленим Кабінетом Міністрів України порядком роздрібного продажу, з обов’язковим документальним оформленням та відображенням в електронному обліку.

2. Продаж деревини на аукціонах і за довгостроковими договорами здійснюється на засадах публічності, тобто з відкритим оголошенням умов продажу (номенклатури, обсягів, якості, місця поставки, стартових цін) та забезпеченням вільного доступу кваліфікованих покупців. Інформація про заплановані аукціони або оголошення про намір укласти довгострокові договори публікується завчасно (не менш ніж за 10 календарних днів) на офіційних веб-ресурсах продавця та організатора торгів.
3. Продавці деревини зобов’язані реалізовувати на внутрішньому ринку всі наявні для продажу обсяги заготовлених необроблених лісоматеріалів, окрім випадків, прямо передбачених законом (наприклад, поставки за міждержавними угодами чи гуманітарними програмами, що не порушують принципи цього Закону). Забороняється приховування наявних для продажу обсягів, створення штучного дефіциту або необґрунтоване невиставлення на торги заготовленої деревини з метою впливу на ринкові ціни.
4. У разі якщо певні обсяги або види деревини не були реалізовані під час біржових аукціонів (через відсутність попиту або інші причини), такі нереалізовані залишки можуть бути повторно виставлені на додаткові торги, або, за рішенням продавця за погодженням з уповноваженим органом, запропоновані для експорту відповідно до статті 12 цього Закону (за умови дотримання вимог захисту внутрішнього ринку).

Стаття 7. Довгострокові договори на постачання деревини

1. Постійний лісокористувач (продавець) має право укладати з деревообробними підприємствами довгострокові договори на постачання необробленої деревини з метою забезпечення стабільного забезпечення сировиною великих виробництв та довгострокового планування їх діяльності.
2. Довгостроковий договір укладається на строк від одного року до трьох (або більше – залежно від видів продукції та інвестиційного циклу) років. За цим договором продавець зобов’язується поставляти покупцю визначені обсяги деревини щокварталу (або в інші обумовлені періоди), а покупець зобов’язується її купувати на погоджених умовах. Обсяг поставки за довгостроковими контрактами може визначатися як фіксована величина (кубометрів на період) або як відсоткова частка від загального плану заготівлі продавця в певному регіоні.
3. Ціна на деревину за довгостроковим договором встановлюється за домовленістю сторін на основі ринкових індикаторів та має бути справедливою, недискримінаційною щодо інших учасників ринку. Допускається фіксація ціни на весь строк договору або застосування формульного ціноутворення: базова ціна (наприклад, середньозважена ринкова ціна попереднього кварталу) з коригуванням на індекси цін виробників, інфляцію, зміну собівартості заготівлі тощо. Порядок формульного визначення ціни та допустимі межі її коливань за довгостроковим контрактом затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної економічної політики, за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
4. Продавець деревини щорічно, не пізніше визначеного строку (наприклад, 1 жовтня року, що передує плановому), оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті обсяг деревини, доступний для реалізації за довгостроковими договорами у наступному році, з розподілом за породами та сортиментами. Загальний обсяг ресурсів, що пропонуються до довгострокових контрактів, не може перевищувати певної частки річного плану заготівлі (наприклад, 30% загального обсягу заготівель) з урахуванням потреб забезпечення відкритих аукціонів та МСП.
5. Для укладення довгострокового договору деревообробне підприємство повинно відповідати таким критеріям:
   1. Наявність виробничих потужностей для переробки заявленого обсягу деревини (підтверджується даними про потужності, виробничими планами, історією споживання деревини тощо).
   2. Фінансова спроможність виконувати договірні зобов’язання (відсутність значної простроченої заборгованості, позитивна кредитна історія, забезпечення виконання договору у вигляді авансових платежів або банківської гарантії, якщо це передбачено умовами).
   3. Відсутність порушень правил біржової торгівлі та інших істотних порушень цього Закону в минулому (якщо підприємство раніше притягалося до відповідальності за змову на аукціонах, фіктивну переробку тощо – продавець має право відмовити в укладенні довгострокового контракту).
6. У разі якщо кількість претендентів на укладення довгострокових договорів перевищує обсяг деревини, доступний для таких договорів, продавець проводить конкурсний відбір контрагентів. Конкурсний відбір може здійснюватися у формі закритого або відкритого аукціону (тендеру) між зацікавленими деревообробними підприємствами, де критеріями відбору є, зокрема, запропонована цінова формула (коефіцієнти до базової ціни), обґрунтованість потреб та інвестиційні зобов’язання покупця (наприклад, збереження/створення робочих місць, глибина переробки). Умови та порядок проведення такого відбору визначаються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
7. Довгострокові договори підлягають реєстрації в електронній системі обліку деревини і контролюються щодо виконання. Забороняється відчуження (перепродаж) деревини, отриманої за довгостроковим договором, третім особам без її фактичної переробки на потужностях покупця, крім випадків переробки на давальницьких умовах. У разі невиконання або неналежного виконання довгострокового договору з вини покупця (наприклад, систематичне невибрання заявлених обсягів), продавець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням збитків.
8. Довгострокові договори, укладені відповідно до цієї статті, не повинні створювати дефіциту сировини для інших учасників ринку. Продавець зобов’язаний забезпечувати, щоб після задоволення потреб за чинними довгостроковими договорами достатні обсяги деревини виставлялися на відкриті біржові торги для вільного доступу інших покупців, насамперед МСП.

Стаття 8. Біржові аукціони з продажу деревини

1. Біржові аукціони є основним механізмом реалізації необробленої деревини, що не продана за довгостроковими контрактами. Аукціони проводяться регулярно (як правило, не рідше одного разу на квартал для планових обсягів заготівлі, а також додатково за потреби) на прозорих умовах, що забезпечують конкуренцію покупців.
2. До участі в аукціоні допускаються всі покупці, які виконали вимоги акредитації, встановлені біржею: подали необхідні документи, підтвердили реєстрацію в Реєстрі деревообробних підприємств (для переробників), внесли гарантійні внески (завдаток) тощо. Умови акредитації повинні бути однаковими для всіх категорій покупців, максимально спрощеними та цифровізованими. Забороняється встановлення надмірних або необґрунтовано обтяжливих вимог для допуску до торгів, що можуть стати бар’єром для участі МСП (зокрема, розмір гарантійного внеску має бути економічно обґрунтованим і диференційованим залежно від обсягу лота).
3. Продавець (постійний лісокористувач) формує лоти деревини для виставлення на аукціон з урахуванням структури попиту та потреб різних категорій споживачів. Формування лотів повинно забезпечувати можливість придбання деревини як великими деревообробними підприємствами (через великі лоти великих обсягів), так і малими та середніми підприємствами (через дрібні лоти).
   • Великі лоти: На кожному аукціоні може виставлятися окрема секція або частина торгів із великими за обсягом лотами (наприклад, понад 1–5 тис. кубометрів у лоті, залежно від породи), що орієнтовані на закупівлю великими виробничими компаніями. Умови формування великих лотів визначаються біржею за погодженням з продавцем, щоб такі лоти були привабливими для масштабних споживачів і дозволяли їм забезпечити значні обсяги сировини з мінімальними транзакційними витратами .
   • Дрібні лоти: Не менше визначеної частки (наприклад, 20%) від загальної кількості виставлених лотів (або від обсягу деревини) на кожному аукціоні повинні становити лоти невеликого обсягу (наприклад, від 10 до 100 кубометрів) або спеціалізовані набори лотів, доступні для малих та середніх деревообробних підприємств. Це забезпечить МСП можливість закупити сировину відповідно до своїх виробничих масштабів, не конкуруючи безпосередньо з крупними компаніями за надвеликий обсяг.
4. Біржа за погодженням з продавцем може проводити окремі спеціалізовані аукціонні сесії, призначені виключно для малих і середніх деревообробних підприємств. У таких аукціонах беруть участь лише покупці, що відповідають критеріям МСП, при цьому обсяг кожного лота та загальний обсяг пропозиції обмежені так, щоб задовольнити переважно потреби малого бізнесу. Проведення окремих торгів для МСП покликане запобігти їх витісненню з ринку більш потужними конкурентами та гарантувати їм мінімальну частку ресурсів. Примітка: Запровадження окремих аукціонів для МСП здійснюється у спосіб, що не порушує конкуренції та не дискримінує інших учасників, тобто великі підприємства не отримують необґрунтованих переваг, а малі – певний захищений простір для закупівель.
5. Аукціони проводяться за стандартними правилами, встановленими відповідно до цього Закону та ліцензійних умов бірж. Торги можуть відбуватися в режимі підвищення ціни (англійський аукціон) або за дворівневою схемою: спочатку на підвищення до максимальної запропонованої ціни, а якщо лот не продано – повторний раунд торгів на пониження від стартової ціни (механізм голландського аукціону). Застосування механізму поетапного формування ціни (спочатку на підвищення, потім на зниження) та умови його використання визначаються у правилах біржі. Такий механізм дозволяє забезпечити об’єктивне визначення ринкової ціни, за якої лот знайде покупця, і водночас уникнути нереалізації лотів через завищену стартову ціну.
6. Переможець аукціону (покупець, який запропонував найвищу ціну у разі торгів на підвищення або прийняв ціну у разі торгів на пониження) зобов’язаний укласти з продавцем контракт купівлі-продажу відповідного лота деревини протягом встановленого правилами строку (зазвичай 5 робочих днів після завершення торгів) та здійснити оплату згідно з умовами продажу. Укладання договору і оплата можуть проводитись у електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису.
7. Якщо переможець аукціону відмовляється підписати договір або оплатити придбаний лот, його гарантійний внесок (завдаток) не повертається та може бути спрямований на покриття витрат продавця або біржі. В такому разі продавець має право виставити відповідний обсяг деревини на повторний аукціон або запропонувати його наступному за рангом учаснику (тому, хто запропонував другу ціну) – за ціною не нижче від запропонованої ним ставки.
8. Біржові аукціони мають забезпечувати повну прозорість процесу: фіксацію всіх поданих цінових пропозицій, запис часу подання ставок, доступ учасникам до перегляду перебігу торгів онлайн, а після завершення – публікацію протоколу результатів. Протокол аукціону містить інформацію про переможця, остаточну ціну продажу, кількість учасників та діапазон запропонованих цін. Дані про особи учасників, що не стали переможцями, можуть не розголошуватися публічно, але повинні зберігатися в системі для можливого аналізу уповноваженими органами.
9. Продавцю деревини заборонено відмовлятися від укладення договору з переможцем аукціону або змінювати кількість/якість лота після завершення торгів, окрім випадків виявлення форс-мажорних обставин (загибель/псування зазначеної деревини, введення карантинних заборон тощо) або встановлених порушень з боку переможця.
10. У разі виявлення факту змови між учасниками торгів (наприклад, штучне підтримання низької конкуренції на аукціоні з метою заниження цін) або між учасником і продавцем, такі дії розглядаються як порушення законодавства про захист економічної конкуренції та тягнуть за собою відповідальність згідно з законом (включно з можливістю анулювання результатів торгів, накладення штрафів на винних та тимчасового усунення порушників від торгів).

Стаття 9. Заходи підтримки малих і середніх деревообробних підприємств

1. З метою забезпечення рівних можливостей для МСП на ринку деревини та недопущення їх витіснення крупними переробниками, запроваджуються такі механізми підтримки МСП без прямої дискримінації інших учасників:
   1. Диференційовані біржові комісії. Товарна біржа має право встановлювати знижені ставки комісійної винагороди за проведення аукціону для покупців, що належать до категорії МСП, або для лотів невеликого обсягу. Зокрема, для малих і середніх підприємств може застосовуватися знижена комісія (наприклад, не більше 0,5% від ціни лота замість стандартних 1%), аби зменшити фінансове навантаження на них при закупівлі сировини. Такі диференційовані комісії повинні бути прозорими, обґрунтованими витратами біржі та застосовуватися на рівних умовах до всіх учасників, що відповідають критеріям (тобто кожен покупець визначеного розміру має право на той самий пільговий відсоток).
   2. Резервування обсягів для МСП. Постійний лісокористувач-продавець зобов’язаний щокварталу резервувати мінімальну частку заготовленої деревини (наприклад, 20% від квартального обсягу пропозиції) для реалізації виключно малим та середнім деревообробним підприємствам. Реалізація зарезервованих обсягів може здійснюватися шляхом окремих аукціонів для МСП (як передбачено ч.4 статті 8) або включенням до загальних аукціонів достатньої кількості дрібних лотів, переважно придатних для МСП. Якщо за результатами торгів встановлено, що частка деревини, фактично придбана МСП, менша за зарезервовану, продавець при наступних аукціонах повинен скоригувати структуру пропозиції (збільшити кількість дрібних лотів, знизити вимоги до партії тощо) для виконання нормативу.
   3. Пріоритетний доступ до інформації. Біржа та продавці забезпечують своєчасне інформування МСП про заплановані торги, доступні ресурси та умови участі, у тому числі через інформаційні розсилки та консультаційні служби. Для МСП можуть організовуватися навчання або роз’яснення правил торгів, аби підвищити їх спроможність ефективно брати участь у аукціонах.
   4. Захист від цінових маніпуляцій. У разі виявлення ситуацій, коли окремі великі учасники скуповують значну кількість дрібних лотів, призначених для МСП, з метою створення штучного дефіциту чи подальшого перепродажу, біржа спільно з продавцем має право запровадити обмеження на максимальний сукупний обсяг дрібних лотів, який один покупець (що не є МСП) може придбати протягом одного аукціону. Таке обмеження має застосовуватися лише у разі необхідності і на прозорих умовах, щоб не порушувати добросовісну конкуренцію.
2. Механізми підтримки, зазначені в цій статті, впроваджуються таким чином, щоб не порушувати принцип рівності учасників. Знижені комісії або спеціальні аукціони для МСП є обґрунтованими заходами позитивної дії і не розглядаються як дискримінація великих підприємств, оскільки спрямовані на усунення існуючих структурних диспропорцій та гарантування мінімального доступу до ресурсу для менш потужних учасників ринку. Усі учасники, незалежно від їх розміру, врешті-решт конкурують за придбання лотів на аукціонах шляхом пропозиції найвищої ціни, але створені умови дозволяють МСП стартувати з більш вигідних позицій (нижчі транзакційні витрати, доступні обсяги), що є необхідним для збереження їх присутності на ринку.
3. Контроль за виконанням вимог цієї статті здійснює уповноважений орган (Антимонопольний комітет та/або галузевий регулятор). У разі виявлення невиконання продавцем обов’язку щодо резервування обсягів або біржею обов’язку щодо надання пільгових умов для МСП, до порушників можуть застосовуватися санкції (штрафи) або приписи про усунення порушення.

Стаття 10. Формування стартової ціни деревини

1. Стартова ціна лота деревини на біржовому аукціоні – це початкова ціна пропозиції, з якої розпочинаються торги. Встановлення стартової ціни здійснюється продавцем за методикою, що забезпечує її ринкову обґрунтованість і прозорість.
2. Базовим підходом до формування стартових цін є формульне ціноутворення на основі середньоринкових індикаторів. Зокрема, стартова ціна певного сортименту деревини визначається виходячи з середньозваженої фактичної ціни реалізації аналогічного сортименту за попередній звітний період (квартал) з коригуванням на зміну економічних умов. Формула може враховувати:
   • індекс цін виробників промислової продукції (для врахування інфляційних процесів);
   • зміну собівартості заготівлі та транспортування деревини (за даними лісокористувачів);
   • співвідношення попиту і пропозиції на ринку в попередньому періоді (наявність профіциту чи дефіциту даного сортименту);
   • якісні та розмірні характеристики конкретного лота (порода, сорт, клас якості, діаметр, довжина тощо) через систему цінових коефіцієнтів.
3. Центральний орган виконавчої влади у сфері лісового господарства (Державне агентство лісових ресурсів України або інший уповноважений орган) забезпечує збір і узагальнення даних про фактичні ціни реалізації деревини на аукціонах по країні та щоквартально розраховує довідкові індикативні ціни (індекси) на основні види і сорти деревини. Ці індикативи підлягають оприлюдненню. Продавці повинні враховувати їх при визначенні стартових цін на наступний період .
4. Стартова ціна не повинна перевищувати рівня, за якого аналогічний ресурс не був би проданий на попередніх торгах без зниження ціни. Іншими словами, якщо на попередньому аукціоні певний сортимент та якість деревини не знаходили покупця за визначеною ціною, стартова ціна наступної пропозиції такого ресурсy повинна бути відкоригована вниз (в межах допустимого відсотка) для відновлення балансу попиту та пропозиції. Навпаки, у разі стійкого перевищення попиту (конкурентні торги значно підвищують ціну продажу від стартової), методика може передбачати збільшення коефіцієнтів до базової ціни на наступний період. Метою є збалансованість і справедливість цін, уникнення як необґрунтованого заниження (що шкодить продавцю і бюджету), так і різких стрибків та дисбалансів .
5. У разі застосування механізму поступового зниження ціни (після невдалого підвищувального аукціону) встановлюються чіткі критерії для пониження: максимальний допустимий крок (наприклад, не більше 10% від стартової ціни за один крок зниження), мінімальна межа ціни, до якої може опускатися продавець, та кількість раундів зниження. Ці критерії покликані не допустити продаж ресурсів за демпінговими цінами і одночасно забезпечити реалізацію всього виставленого обсягу деревини.
6. Порядок формування стартових цін, детальна формула та коефіцієнти, а також процедура затвердження Прейскурантів (базових цінових таблиць) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Такі Прейскуранти можуть диференціюватися за регіонами залежно від переважаючих порід та логістичних чинників, проте мають ґрунтуватися на єдиній методології.
7. Продавець зобов’язаний оприлюднювати встановлені стартові ціни для кожного аукціону не пізніше ніж за 5 днів до проведення торгів, аби всі учасники ринку мали змогу оцінити їх рівень та підготуватися до участі. На вимогу покупців або регулятора продавець повинен надати обґрунтування розрахунку стартової ціни, якщо вона суттєво відрізняється від попереднього періоду чи від індикативних цін.

Розділ III. Захист внутрішнього ринку і національних виробників

Стаття 11. Пріоритетність забезпечення потреб вітчизняних деревообробників

1. Держава гарантує пріоритетне забезпечення сировиною вітчизняних деревообробних підприємств з метою розвитку внутрішньої переробки та виробництва продукції з високою доданою вартістю.
2. Усі операції з продажу необробленої деревини на внутрішньому ринку здійснюються з урахуванням потреб національної економіки. Постійні лісокористувачі зобов’язані реалізовувати доступні обсяги деревини в першу чергу вітчизняним переробникам. Учасниками біржових аукціонів з купівлі необробленої деревини можуть бути лише суб’єкти господарювання, зареєстровані на території України (або їх представництва), які здійснюють діяльність з переробки чи використання деревини.
3. Допуск до участі в аукціонах осіб, що не планують здійснювати переробку придбаної деревини в Україні (наприклад, посередників, орієнтованих виключно на експорт сировини), може обмежуватися умовами торгів. Біржа та продавець мають право вимагати від покупців декларації кінцевого використання ресурсу. Умовне право пріоритету: якщо в аукціоні беруть участь як вітчизняні переробні компанії, так і інші покупці, продавець може надати перевагу укладенню договору з вітчизняним переробником у випадку рівних цінових пропозицій. Перевага надається покупцю, який підтвердить переробку деревини на території України, у разі якщо це не суперечить правилам торгів і не завдає збитків продавцю.
4. Будь-які механізми пріоритету повинні реалізовуватися так, щоб не порушувати міжнародних зобов’язань України. Зокрема, участь іноземних компаній у торгах не забороняється, але така участь допускається лише за умови, що придбана деревина буде використовуватися для переробки в Україні або не підпадає під заборону експорту необробленої сировини (відповідно до статті 12).

Стаття 12. Обмеження експорту необробленої деревини

1. З метою захисту внутрішнього ринку та запобігання відтоку сировинних ресурсів за кордон вводиться особливий режим експорту необроблених лісоматеріалів і деревини паливної. Експорт необробленої деревини (товарні позиції 4403 та 4401 11 УКТ ЗЕД) за межі митної території України забороняється до повного забезпечення потреб внутрішніх деревообробних підприємств.
2. Повне забезпечення потреб внутрішнього ринку вважається досягнутим, якщо за результатами біржових аукціонів протягом визначеного періоду (кварталу, півріччя) жодне деревообробне підприємство – споживач деревини не заявило про нестачу сировини при наявності пропозиції. Іншими словами, експорт може розглядатися лише у випадку, коли на внутрішніх аукціонах вся виставлена деревина була реалізована і залишився надлишок пропозиції, не затребуваний українськими переробниками.
3. Кабінет Міністрів України щорічно проводить моніторинг балансу попиту і пропозиції на деревину на внутрішньому ринку. За результатами моніторингу може бути прийняте рішення про дозвіл обмеженого експорту окремих видів або обсягів необробленої деревини, якщо це не завдасть шкоди вітчизняним споживачам. Таке рішення приймається у формі постанови, що містить обґрунтування достатності деревини для внутрішніх потреб та встановлює квоти або інші умови експорту (наприклад, аукціонний продаж експортних квот).
4. До прийняття окремого рішення відповідно до ч.3 цієї статті, діє мораторій на експорт необробленої деревини. Будь-які контракти чи митні оформлення, що передбачають вивезення за кордон товарів, визначених як необроблені лісоматеріали або деревина паливна, є незаконними і повинні бути зупинені митними органами. Винятки можуть стосуватися лише наукових зразків, історично цінної деревини (наприклад, музейні експонати) чи іншого спеціального використання, яке не має комерційного характеру.
5. Експорт продуктів переробки деревини (пиломатеріалів, фанери, меблів, гранул та іншої продукції) не обмежується, навпаки держава стимулює нарощування експорту готової продукції замість сировини. Заборона, встановлена цією статтею, спрямована на те, щоб українські лісові ресурси використовувалися для створення доданої вартості всередині країни, що принесе більші доходи бюджету та створить робочі місця .
6. Порушення вимог цієї статті (спроба експортувати заборонену сировину) тягне за собою відповідальність згідно із законом. Контроль за дотриманням експортних обмежень здійснюють митні органи, Державна екологічна інспекція та правоохоронні органи.

Розділ IV. Біржова торгівля деревиною: ліцензування та регулювання діяльності товарних бірж

Стаття 13. Ліцензування товарних бірж для торгівлі деревиною

1. Діяльність з організації та проведення аукціонів (біржових торгів) з продажу необробленої деревини є ліцензованим видом господарської діяльності. Товарна біржа, яка бажає надавати послуги з організації торгів деревиною, повинна отримати відповідну ліцензію в порядку, встановленому законодавством.
2. Ліцензійні умови провадження діяльності з організації біржових торгів деревиною затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України (наприклад, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Мінекономіки). Вимоги ліцензійних умов включають, зокрема:
   • наявність у біржі достатнього матеріально-технічного забезпечення для проведення електронних аукціонів (програмні комплекси, захист інформації, належна пропускна спроможність системи тощо);
   • відповідний штат кваліфікованих працівників, здатних забезпечувати організацію торгів та вирішення спірних ситуацій;
   • внутрішні правила біржі, що відповідають вимогам цього Закону та іншим актам (правила біржової торгівлі деревиною, регламенти аукціонів, порядок допуску учасників);
   • фінансову надійність та прозорість діяльності біржі (наявність сформованого статутного капіталу, відсутність заборгованостей зі сплати податків, система внутрішнього аудиту);
   • умови щодо недопущення конфлікту інтересів (біржа не повинна бути афілійованою ні з одним із покупців чи продавців настільки, щоб це могло впливати на неупередженість торгів).
3. Рішення про видачу ліцензії приймається ліцензійним органом за результатами розгляду заяви біржі та доданих документів. Термін розгляду – не більше 30 календарних днів з дня подання повного пакету. Відмова у видачі ліцензії можлива виключно з обґрунтованих підстав (невідповідність вимогам ліцензійних умов), про що заявника повідомляють письмово.
4. Ліцензія видається безстроково, але може бути анульована або призупинена у разі порушення біржею ліцензійних умов чи вимог цього Закону. Анулювання ліцензії здійснюється у встановленому порядку з зазначенням причин (наприклад, систематичне невиконання обов’язків, виявлення фактів маніпуляцій на торгах, надання недостовірної інформації, відмова усувати виявлені порушення).
5. Діяльність з організації торгів деревиною без належної ліцензії забороняється. Продавці деревини (особливо державні) можуть укладати договори про обслуговування торгів лише з ліцензованими товарними біржами.

Стаття 14. Вимоги до товарних бірж, що організують торги деревиною

1. Товарна біржа зобов’язана діяти відповідно до принципів прозорості, законності та рівності учасників. Біржа ухвалює Правила біржових торгів деревиною, які погоджуються з ліцензійним органом. Правила мають містити: процедуру проведення аукціону, права та обов’язки учасників торгів, порядок реєстрації та допуску, вимоги до оформлення угод, порядок вирішення спорів під час торгів.
2. Біржа забезпечує публічний доступ до своїх правил та іншої необхідної інформації (розкладу торгів, регламенту торгів, тарифів, інструкцій для користувачів електронної системи).
3. Технічна прозорість: електронна система торгів біржі повинна фіксувати усі дії учасників та події під час аукціону у електронному журналі, зберігати ці дані не менше визначеного терміну (наприклад, 3 років) та надавати їх на запит уповноважених органів або Комісії з розгляду скарг.
4. Надання звітності: біржа зобов’язана подавати до уповноваженого органу періодичну звітність про проведені торги (кількість аукціонів, обсяги проданої деревини, середньозважені ціни, випадки скасування торгів, скарги учасників тощо). Ці дані використовуються для моніторингу ринку та ухвалення управлінських рішень.
5. Запобігання маніпуляціям: біржа повинна відслідковувати аномальні ситуації під час аукціонів (наприклад, відсутність конкуренції при великій кількості зареєстрованих учасників, різке зростання цін, повторювані виграші одних і тих самих учасників при відсутності інших ставок тощо) та інформувати про них Антимонопольний комітет чи інші регулятори для перевірки. В разі виявлення явних порушень біржа за погодженням з уповноваженим органом може призупинити або скасувати результати торгів, повідомивши про це всіх учасників та подавши матеріали для розслідування відповідним органам.
6. Конфіденційність та захист даних: біржа повинна гарантувати захист конфіденційної інформації учасників (комерційної таємниці), зокрема інформації, поданої при акредитації. Непублічні дані можуть надаватися лише уповноваженим державним органам на їх обґрунтований запит.
7. Недопущення конфлікту інтересів: біржі заборонено виступати стороною угод купівлі-продажу деревини чи афілійованою стороною для будь-кого з учасників торгів. Біржа не може мати спільних бенефіціарів із суб’єктами, що здійснюють значні операції на ринку деревини (продавці чи покупці), якщо це призводитиме до упередженості. Порушення цієї вимоги є підставою для анулювання ліцензії.

Стаття 15. Конкуренція між товарними біржами

1. Продавцям деревини (особливо суб’єктам, що займають домінуюче становище, таким як ДП «Ліси України») забороняється укладати ексклюзивні договори лише з однією товарною біржею на проведення всіх торгів, якщо на ринку є інші ліцензовані біржі, спроможні надавати такі послуги на конкурентних засадах. Метою цієї норми є запобігання монополізації ринку біржових послуг та зниження комісійних витрат завдяки конкуренції між біржами.
2. Постійний лісокористувач (продавець) має право розподіляти проведення аукціонів між кількома ліцензованими біржами, виходячи з: територіального принципу (різні регіональні філії можуть проводити торги на різних біржах), спеціалізації бірж (наприклад, одна біржа для великих лотів, інша – для дрібних), чи порівняльної ефективності (відгуків учасників, розміру комісії, технічної зручності платформи тощо).
3. Біржі не мають права укладати між собою антиконкурентні узгоджені дії (картельні змови), спрямовані на розподіл ринку або фіксацію розміру комісій. Такі дії підпадають під контроль Антимонопольного комітету України.
4. Уповноважений орган здійснює нагляд за станом конкурентного середовища на ринку послуг бірж. У разі виявлення, що одна біржа займає монопольне (домінуюче) становище і зловживає ним (наприклад, шляхом завищення комісій чи погіршення умов торгів), до такої біржі можуть бути застосовані заходи антимонопольного реагування (включно з штрафами або примусовим розділенням бізнесу, якщо застосовно).
5. Держава заохочує впровадження кращих практик та інновацій товарними біржами – зокрема, розвиток електронних сервісів, інтеграцію з державними електронними системами (кадастр лісів, система електронного обліку деревини, електронні накладні тощо) для спрощення операцій . Це сприятиме покращенню якості біржових послуг і здоровій конкуренції між біржами за клієнтів.

Стаття 16. Регулювання розміру та розподілу біржової комісії

1. Біржова комісія – це плата, що стягується товарною біржею за організацію та проведення аукціону. Величина комісії та сторона, яка її сплачує, визначаються у правилах біржі та договорі приєднання, що укладається з учасниками торгів.
2. Максимальний розмір сукупної комісії біржі за проведення аукціону не повинен перевищувати 1% від фактичної ціни проданого лота (якщо інше не встановлено Кабінетом Міністрів України для окремих випадків). До сукупної комісії входять всі платежі на користь біржі та афілійованих з нею посередників за послуги організації торгів, але не включаються державні мита чи інші податки, що можуть справлятися окремо.
3. Правила біржі можуть покладати обов’язок сплати комісії на переможця аукціону (покупця) – як це є традиційним для існуючої практики, або передбачати розподіл комісії між продавцем та покупцем. Встановлення того, хто сплачує комісію, має бути прозорим та однаково застосовуватися до всіх учасників торгів. На сьогодні загальноприйнято, що комісію сплачує покупець-переможець торгів , що дозволяє державному продавцю отримувати повну ціну лота без вирахувань, а витрати на проведення аукціону покривати за рахунок окремого платежу покупця. Цей підхід не суперечить законодавству і може зберігатися, проте за потреби може бути переглянутий регулятором для окремих сегментів (наприклад, для роздрібних продажів населенню або для спеціальних аукціонів).
4. Для підтримки МСП, як зазначено у статті 9, біржа може встановлювати диференційовані ставки комісії. Будь-які знижки або пільги щодо комісії мають заздалегідь бути відображені у тарифах біржі і доступні всім учасникам, що відповідають критеріям. Застосування індивідуальних (договірних) ставок комісії з окремими учасниками ринку не допускається, щоби уникнути нерівних умов.
5. Контроль за додержанням біржами граничного розміру комісії та недопущенням прихованих комісій або поборів здійснюється ліцензійним органом та Антимонопольним комітетом. У разі якщо біржа порушує встановлені ліміти або вводить в оману учасників щодо платежів, до неї застосовуються заходи впливу (припис про усунення порушення, штраф, призупинення ліцензії тощо).
6. З метою підвищення конкуренції і зниження витрат учасників ринку, Кабінет Міністрів України має право зменшити встановлений у ч.2 цієї статті граничний відсоток комісії, якщо аналіз ринку покаже можливість проведення торгів з меншими накладними витратами для учасників. Також можуть вводитися тимчасові обмеження або компенсаційні механізми (наприклад, часткове субсидування біржових зборів для МСП з бюджету галузевих програм) у періоди кризи чи для окремих регіонів.

Розділ V. Запобігання монополізму та зловживанням на ринку деревини

Стаття 17. Дотримання антимонопольного законодавства на ринку деревини

1. Постійному лісокористувачу-продавцю, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку деревини (зокрема, Державному підприємству «Ліси України», що об’єднує значну частку лісового фонду), забороняється зловживати своїм становищем на шкоду учасникам ринку. Будь-які дії чи бездіяльність продавця, що можуть призвести до спотворення конкуренції або обмеження прав окремих покупців, вважаються зловживанням монопольним становищем і тягнуть відповідальність згідно із законом.
2. Зокрема, зловживаннями з боку продавця-монополіста вважаються:
   1. Дискримінація покупців за умовами продажу. Наприклад, нав’язування різних умов різним покупцям при продажу того самого товару без об’єктивних причин; відмова в укладенні договору з окремим покупцем за наявності можливості виконати постачання; створення переваг для окремих компаній поза процедурою аукціону.
   2. Обмеження обсягів продажу або відмова від реалізації ресурсів з метою впливу на ціну. Намірне скорочення пропозиції деревини, затримка у виставленні заготовленої деревини на торги або штучне вилучення частини лотів з торгів з метою створення дефіциту та підвищення цін.
   3. Встановлення неправомірно високих стартових цін всупереч ринковим індикаторам, що може унеможливити купівлю деревини на аукціонах та примусити покупців погоджуватися на інші невигідні умови. Якщо Антимонопольний комітет встановить, що стартові ціни систематично значно перевищують ринково обґрунтований рівень без підстав, це може розглядатися як ознака зловживання.
   4. Порушення правил торгів та процедур. Наприклад, безпідставне скасування результатів аукціонів, необґрунтоване усунення певних учасників від торгів або розголошення конфіденційної інформації про заявки покупців, що ставить когось у привілейоване становище.
3. Антимонопольний комітет України здійснює постійний моніторинг ринку деревини на предмет дотримання вимог конкуренційного законодавства. У разі виявлення ознак порушень, Комітет проводить розслідування відповідно до закону «Про захист економічної конкуренції». За наслідками розгляду справи, до порушника (навіть якщо це державне підприємство) можуть бути застосовані заходи впливу: накладення штрафів, зобов’язання вчинити певні дії (наприклад, виставити на ринок заблоковані обсяги), скасування антиконкурентних рішень, рекомендації органам влади щодо усунення причин порушення тощо .
4. Якщо будуть виявлені системні зловживання з боку державного унітарного підприємства, Кабінет Міністрів України забезпечує вжиття додаткових заходів для інституційного контролю над його діяльністю. Зокрема, може бути запроваджено незалежний наглядовий орган чи рада, яка здійснюватиме контроль за діяльністю ДП «Ліси України», оцінку ефективності, дотримання KPI та принципів прозорості у продажах . Також може порушуватися питання про структурну реорганізацію чи розподіл функцій (продаж деревини – окремо від функцій лісового господарства) для зниження монопольного впливу, якщо це необхідно та виправдано з точки зору економічної конкуренції.
5. Продавці та організатори торгів зобов’язані співпрацювати з Антимонопольним комітетом, надавати йому необхідні дані та не перешкоджати проведенню розслідувань. Невиконання законних вимог посадових осіб Комітету тягне відповідальність, встановлену законодавством.

Стаття 18. Захист прав та інтересів учасників ринку

1. Кожен учасник ринку деревини (покупець, продавець чи біржа) має право звернутися зі скаргою щодо порушення своїх прав або встановлених правил до:
   • Комісії з розгляду скарг щодо торгів деревиною (створеної відповідно до ст.4 цього Закону) – для оперативного вирішення спорів, що виникають під час організації та проведення аукціонів;
   • Антимонопольного комітету України – якщо скарга стосується обмеження конкуренції або ознак зловживання монопольним становищем;
   • Суду – в порядку адміністративного або господарського судочинства (в залежності від характеру спору).
2. Комісія з розгляду скарг при надходженні звернення від учасника повинна протягом визначеного строку (наприклад, 10 робочих днів) розглянути його по суті та надати мотивовану відповідь або рішення. Рішення Комісії може містити рекомендації біржі щодо коригування результатів торгів, усунення виявлених порушень, або звернення до компетентних органів у разі виявлення грубих порушень. Якщо сторони згодні з рішенням Комісії, спір вважається вичерпаним. Не погоджуючись, сторона може оскаржити рішення Комісії до суду.
3. Жоден учасник ринку не може бути покараний або відсторонений від участі в торгах за фактом подання скарги чи звернення щодо захисту своїх прав – такі дії з боку продавця чи біржі вважатимуться проявом недобросовісної поведінки.
4. У разі, якщо в результаті порушення правил торгів або зловживань учаснику було завдано збитків (наприклад, скасовано результати аукціону, де він переміг, або навпаки – торги проведено з порушеннями і учасник не зміг купити сировину), винна сторона (продавець чи біржа, або інший учасник у змові) відшкодовує такі збитки на підставі рішення суду. Доведені факти змови або дискримінації також можуть стати підставою для анулювання відповідних контрактів і повторного проведення торгів.
5. Спори, що виникають під час укладення та виконання довгострокових договорів на постачання деревини, вирішуються у порядку, визначеному договором та законом (шляхом переговорів, за допомогою Комісії при уповноваженому органі, або в судовому порядку).

Розділ VI. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:
   • розробити і затвердити необхідні нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, зокрема Порядок формування стартових цін, ліцензійні умови для бірж, порядок ведення Реєстру деревообробних підприємств, правила роздрібного продажу деревини населенню та інші;
   • привести у відповідність з цим Законом свої попередні постанови і розпорядження, зокрема такі, що регулюють порядок реалізації необробленої деревини (з моменту набрання чинності цього Закону втрачає чинність Порядок реалізації деревини, затверджений Кабінетом Міністрів чи іншим органом, якщо його норми суперечать цьому Закону).
3. До створення та початку функціонування Комісії з розгляду скарг (ст.4 цього Закону) її повноваження здійснює Комісія, утворена при Антимонопольному комітеті України або тимчасова комісія при профільному центральному органі виконавчої влади (залежно від рішення Кабінету Міністрів).
4. Довгострокові договори на постачання деревини, укладені до набрання чинності цим Законом, залишаються чинними. Проте сторони таких договорів у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом повинні привести їх умови у відповідність до вимог цього Закону (зокрема, щодо умов ціноутворення та заборони перепродажу без переробки).
5. Експорт деревини паливної та необроблених лісоматеріалів, заборонений цим Законом, залишається обмеженим також і раніше прийнятими актами (в т.ч. мораторієм, запровадженим Законом України «Про особливий порядок державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» 2015 року). У разі наявності розбіжностей норми цього Закону мають пріоритет як спеціальні.
6. У законодавчих актах України слова «необроблена деревина продається на аукціонах» в усіх відмінках замінити словами «необроблена деревина продається на ліцензованих товарних біржах на конкурентних засадах» у відповідному відмінку.
7. Контроль за виконанням цього Закону покладається на Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку (в частині ринкових відносин) та Комітет з питань екологічної політики та природокористування (в частині збереження лісових ресурсів).