Ферма розбита на 8 вольєрів (секцій), огороджених одна від одної і за периметром триметровими дубовими стовпами з натягнутою між ними спеціальною металевою сіткою — пружною, як батут, щоб могла відштовхнути і не пошкодити двохсоткілограмову тварину.

Годують оленів комбікормом – калорійною сумішшшю насіння злакових: кукурудзи, соняшнику, пшениці, гороху та інших культур.

«Самицям оленів достатньо 300-500 грамів на добу такої суміші, тут їх 50 голів, — говорить Дмитро Русанов. – Самцям – до одного кілограму. Крім того, олені вживають сіно, сінаж та силос, — заготівлею кормів опікується ТОВ АФ «Козацька». Для випоювання оленів водою на території ферми є поїлка, під якою пробурена свердловина. Для підігріву води в холодний період в поїлці встановлено тент.

Самців у нас 4 особини: англійської селекції за кличкою Руні, австрійської селекції – Мірко, румунської селекції – так і кличуть Румун, новозеландської селекції – Спартак (за ім’ям його батька). До того ж є 50 голів диких ланей. Самці утримуються окремо від самок, лише на період спарювання – разом. Зараз весна, період ліньки, самки запліднені і десь через тиждень ми сподіваємось отримати перший приплід — молодняк!

Після вирощення певну частину тварин ми збираємось випустити й передати на облік конотопському лісгоспу. Сподіваємось, що знайдуться охочі придбати молодняк на інші приватні ферми в Україні, а можливо й за кордоном – така тенденція до вирощування благородних оленів існує!

Так, в нас кожна тварина чіпізована – чіпи прикріплені на бирці, що на вусі, а також додатково чіп вживлено під шкіру (на випадок, якщо вухо через будь-який випадок може бути пошкоджене). На цих чіпах зберігається вся родословна тварини! Проте вона для спеціаліста й по формі рогів оленя видна, оскільки кожна селекція, англійська, чи будь-яка інша, має свої характерні риси. Як вид – олень благородний один. Проте кожний регіон в Європі розводив оленів за своїм направленням. Розгалуження і довжина гіллястих рогів – характеризує кожна свою школу виведення. Саме самець через насіннєвий матеріал передає свою генетику, свою кров, від чого й залежить у тому числі й візерунок рогів, міцність, стійкість тварини до виживання!»

Зараз в Україні оленячих ферм можна по пальцях перелічити, але власники ферми в Конотопському районі впевнені, що через 5-7 років аналогічних буде багато, і досвід перейматимуть саме в них. Наразі їхня справа розвивається: будується приміщення «ловушка» для обробітку тварин, облагороджується територія, висаджені молоді дерева.

«Плануємо відвести окремий вольєр для туристичної зони – приручених з малечку тварин, адже із дня на день отримаєм потомство, щоб діти мали можливість підійти, їх помацати! Нещодавно трапився випадок, коли сім’я – чоловік із дружиною і двоє дітей – проїжджаючи повз ферму, попросили походити під сіткою огорожі, поспостерігати за тваринами. У одної дитини був церебральний параліч. Побачивши диких тварин, навіть батьки не очікували, який емоційний сплеск трапився у їхньої дитини! Отже туристична зона ферми – у розробці для відвідувачів! Це для мене велике внутрішнє задоволення, душевний відпочинок і розвиток духовної культури!» — розповів Дмитро Русанов.