Мало хто знає, що наша річка Вир, яка колись була природною окрасою Білопілля, бере свій початок аж поблизу Тучного, протікає через Миколаївку, Улянівку, Вири, Горобівку і аж потім ми бачимо її у Білопіллі.

Так от, її улянівська ділянка, а ми частину річки бачимо, коли переїжджаємо місток перед хлібозаводом, за останні роки перетворилась на занедбані хащі.

Про це мені розповіли працівники хлібозаводу, які щодня, йдучи на роботу та повертаючись додому, спостерігали за цією занедбаною ділянкою і річки, і берега.

– Безгосподарне ставлення до природи і території селища нам просто набридло, – говорить представниця трудового колективу Любов Сахненко.

– Ми порадилися з колегами і вирішили всі разом зробити кілька суботників та прибрати цю територію. Роками тут вирубували дерева, залишали гілки, виносили сміття. Старожили згадували, що колись річка була повноводною, а берег – чистим. На нашому підприємстві працюють місцеві жителі, тож вони всі підтримали таку ініціативу.

Сказано – зроблено. Працівники у вільний від роботи час виходили на прибирання. Втім, «просто прибиранням» ці роботи назвати можна лише умовно. Доводилося викорчовувати пеньки, розчищати русло річки, звозити сміття та гілки. Залучили й техніку, бо без неї – ніяк! За кілька вихідних, проведених на березі Виру, цю ділянку сьогодні не впізнати!

– На осінь плануємо на розчищеній території розбити сад, – продовжує Любов Владиславівна. – За власні кошти придбаємо саджанці фруктових дерев. От якби по всьому руслу річки Вир провести такі роботи: прибрати сміття з берегів, вирубати поросль, прочистити джерела, то, дивись, і до Білопілля доходив би вже не ледь помітний струмок, а повноводна, як колись, річка.