Сумчанин розказав, чому емігрував до Німеччини

Історія Ярослава Склабінського — айтішника, який жив у Сумах, заробляв у доларах і не хотів емігрувати, проте непрацюючий роками ліфт у його під’їзді таки підштовхнув чоловіка до зміни місця проживання. Зараз він мешкає у Берліні, де взявся діджиталізувати всю сферу нерухомості.

-Як у Сумах ремонтували один ліфт

-У Сумах я жив у спальному районі, на Сірка, 35. У нашому під’їзді десь років три не працював ліфт. Ми уже й скинулися грошима, аби нам його відремонтували. Ліфт зробили, він місяць поїздив  — і знову став. Я-то вже велосипед звик на восьмий поверх носити, а ось сусідів було дуже шкода: мамочок з колясками, пенсіонерів… Соромно перед ними.  Скільки міг – стільки зробив, щоб щось помінялося у нашому місті і країні, брав участь у всіх революціях, а результат… (розводить руками)…. Насправді, причин емігрувати було декілька, просто ліфт став одним із вирішальних факторів, коли я просто плюнув і поїхав.

-Соломинка, яка переломила спину верблюду?

-Так. Коли я казав: «Давайте я заплачу і відремонтуємо ліфт для всього під’їзду», а мені відповіли, що все складно ніхто нічого не може, ніхто не хоче братися… Ми не могли знайти, до кого йти з цією проблемою, бо вдруге звертатися до тих «чайників», що на місяць відремонтували і з цими грошима пропали – не хотілося.

Це було чотири роки тому. Тож я прийняв рішення і переїхав.

Про комп’ютерні ігри на магнітофоні «Весна»

-Розкажи, як ти став айтішніком?

-В ІТ-сфері я з дитинства, першу програму написав десь в 11 років. На комп’ютері ДУБНА-К-48, а до цього ще був калькулятор МК-52 с різнокольоровими кнопочками.

-А комп’ютер де в ті часи взяв?

-У мене тато – молодець. Він же в мене вчений, побачив, що це мені цікаво і в розважальних цілях привіз із якогось відрядження. Ми тоді ігри з касетного магнітофону ВЕСНА завантажували.

-Куди завантажували?!

-Ігри з касет – на комп’ютер. Були часи, коли на комп’ютерах замість дисковода був касетний магнітофон, магнітна стрічка. Все це давно почалось, в гімназії та університеті розвинулося. Політех (СумДУ) дуже багато мені дав.

-А що хоч за програма була перша?

-Та якась там іграшка тупа: кружечок ходив по лабіринту з двох стінок.

-Типу як Майнкрафт?

-Скоріше Пакман, але з меншим сенсом. Якщо це можливо (сміється). Код я ще дублював у зошит, бо його треба було записати на магнітофон, а я не знав, як це зробити. Тому щоразу набирав код з нуля…. Це я все до чого? До того, що до часу, коли склалася вся ця ситуація (з ліфтом), я вже був CTO в європейській компанії, але віддалено.

-Розшифруй, що таке СТО?

-Chief technical officer, головний технічний директор. В ІТ-сфері є своя ієрархія, і рівень С (chief) – це, напевно, максімум, якого може досягнути найманий працівник. Тобто, С-рівень в міжнародній ІТ-компанії – це далі вже нікуди. Але я тоді був СТО в маленькій компанії і працював віддалено. Тобто рости було ще куди.

-Попив пива – отримав роботу

-Жив тоді то у Сумах, то в Тайланді, то на Балі, то ще десь. Якось приїхав у Берлін до друзів-сумчан. Тиждень, потім другий, п’ємо пиво, а на третій вони запросили мене до себе в офіс і влаштували співбесіду «по-чорному», раптово. Тобто я приходжу в офіс, а тут вони: «Давай ми співбесіду проведемо». Ну не вони особисто, а місцеві, хто там у них співбесіди проводить. Я досить легко прохожу цю співбесіду, мене запрошують, але стек технологій взагалі не мій.

-Тобто технології, які треба було знати, ти не знав?

-Так, але soft skills (набір навичок, які дозволяють людині ефективно і гармонійно взаємодіяти з іншими) високі, і вони бачать, що я розумію, розбираюсь і довчуся, якщо треба. І вони мені пропонують роботу. Друзі мене умовили тим, що я нічого не втрачаю, бо в Німеччині все так класно влаштовано для айтішників. Багато чого фірма оплачує.

-А ти німецьку знав?

-Німецьку я досі не знаю. ІТ – це англійська мова.

-Компанія, в якій ти працюєш, велика?

-В 2014 році в айти департаменті було 5 людей, коли я прийшов — о 2016 біля 100, а в минулому році вже 380 і вона оцінювалася в 3 млрд євро. Контора має покриття у 18 країнах

-А ти звідти звільнився?

-Так, я звільнився – і це наступна історія.

-Чому взагалі питаємо, бо підхід до найму людей в цій компанії такий цілком стартаперський: «Чи можу я подумати два місяці?», «Ок, чувак, думай. Ми розуміємо, що ти не знаєш стек технологій, але віримо, що ти можеш навчитися»…

-Коли я приходив, там дійсно була атмосфера стартапу. Але, помітьте собі, що Амазон –  досі  стартап теж. Хоча він коштує майже трильйон.

-Ти маєш на увазі, що по бізнес-процесам – це стартап?

-У Амазона дуже широке коло інтересів — від продажу шкарпеток до робототехники і космосу. У багатьої галузях фінансування отрімується саме по технологіям стартапу.

-Поки ми не перейшли до твоєї нової історії, ти казав, що був там на Балі, іще десь. Працював чи просто їздив відпочивати?

-На Балі я літав тому, що у мене заробіток в євро, я не прив’язаний до офісу, чого мені сидіти в Сумах? Тільки що батьків побачити та податки сплатити.

-Тобто, де хотів, там і працював?

-Фактично, так. Плюс мене батьки з дитинства вчили подорожувати.

Нашого цвіту – по всьому світу

-А батьки чим займалися взагалі?

-Батьки викладали все життя. Батько у мене – доктор наук, професор, завідувач кафедри хімічних та нафтопереробних виробництв у СумДУ.  А мама – піаніст. Але у той момент, коли її пенсія стала більше, ніж її зарплата, вона сказала «до побачення» і з тих пір пенсіонер. А до цього працювала у Бортнянського.

У нас там такий форшмак в сім’ї намішаний! Бабушка по татовій ліній вона була під кінець гальваніком і завідуючим лабораторією на заводі електронних мікроскопів, а раніше – брала участь в секретних розробках ядерної зброї на Алтаї.  Були в родині  і театрали, і музиканти, причому якісь відомі прізвища – але мені дуже соромно, що я не пам’ятаю їх всіх на пам’ять.

-А де сестра твоя зараз?

-Вона переїхала років за 10 до мене в Німеччину, віншу її частину — на південь. Вона ревізор. До того, як дітей завела, працювала ревізором. Теж, не повірите, в галузі енергетики.

-Що значить ревізор?

-Це значить, ось побудували десь електростанцію, вона їде перевіряє, там все в порядку чи ні. Як хто такий ревізор? Є така комедія (сміється).

-А тут в Сумах де вона вчилась?

-Вона закінчувала СумДУ, переклад.

-Переклад?! А стала ревізором в енергетиці?

-Так вона мов знає штук сім, мабуть.

-Ну, мови – то ладно, а при чому тут перевірка електростанцій?

-Мови – це хобі, так би мовити. А треба ж якось і гроші заробляти. Вона, коли в Німеччину переїхала, там ще дві чи три освіти отримала – я вже перестав рахувати. По-перше, щоби німецьку підтягнути, а по-друге – була можливість якусь стипендію знайти, ще щось.

-А чому вона саме Німеччину обрала? Там був хтось із родичів?

-Вона спочатку поїхала за обміном, потім стала вчитися паралельно з обміном, потім знайшла роботу, потім чоловіка. Вони з чоловіком разом вчилися.

-А у тебе зовсім інші друзі, з нею не пов’язані?

-Ні. Ми з різних поколінь. Все таки різниця – 6 років. І хоча ми обидва спілкувалися зі старшими людьми, різниця у віці все одно була помітною. Хоча їй там було більше самотньо ніж мені, оскільки у Берліні дуже багато сумчан. Влітку ми збираємося і виїзджаємо у парк. Всього нас виходить 10-15 осіб.

-Твоїх ровесників?

-Не просто ровесники. Переважно це люди, з якими я вчився в одному університеті.

Робота і доходи сумського айтішніка у Німеччині

 -Повернемося до твоєї останньої роботи. Чому звільнився з такої успішної компанії?

-Я прийшов туди, не володіючи стеком технологій, і перший рік мав дуже багато вчитися. Перебував в офісі близько 8 годин, потім приходив додому і ще 3-4 години вчився. Я мав скажений графік. Також зіграв на руку мій бекграунд у гімназії та університеті, де мене навчили сумлінно вчитися. Тобто не так важливо скільки мені дали знань, важливе саме це вміння вчитися. За півроку я з мідла став сініором, півроку потому мені вже дали команди, а ще через рік я офіційно став тімлідом: мав команду, мені давали виконувати цілі проекти. Коли я звільнявся, був уже сініором тімлідом, мав 5  команд, скоординував купу проектів. Пішов  тому, що приблизно рік був на позиції сініора тімліда і зрозумів, що більше не росту. Мені так подобався постійний ріст, що відбувся упродовж цих трьох років, а зараз я просто стою на місці. Вище сініор тімліда лише директори, а туди не проб’єшся. Їх всього три, вони кваліфіковані і чудово виконують свої функції. Доречі, це неймовірні люди. Без них контора так не виросла б.

-Якщо не секрет, скільки ти почав заробляти?

-Вся ця інформація доступна і її можна знайти на якому-небудь Glassdoor чи LinkedIn. Прийшов я туди на 52 тис. на рік. Проте у Німеччині не дуже щедрі на підвищення і  якщо за рік зарплату тобі підвищили на 5% – це фантастика. У зв’язку зі скачками в позиції мені підвищували на 10%. Коли я залишав компанію, то мав заробітну плату приблизно 70 тис. В принципі, це небагато. Я мав багато пропозицій на роботу з зарплатою 80-85 тис. Залишався лише тому, що мені дійсно було дуже цікаво. Під кінець я зібрав чудову команду людей, і нам цікаво було працювати разом. Найскладнішим при звільненні було залишити цих людей.

-Кажуть, що Німеччина славиться своїми маленькими містами, вони це справжня Німеччина, а у Берліні жити некомфортно і взагалі це не зовсім Німеччина. Чи це дійсно так? 

— По-перше, Берлін – це колишній кордон НДР і ФРН. Якщо подивитися панораму міста з телевежі, то навіть по архітектурі можна чітко побачити де була НДР, а де ФРН. Відповідно там є певний історичний вплив. Берлін – це, в принципі, столиця світового мистецтва. Там усюди лунає джаз, багато виставок, арт-проектів. Тут неймовірна спільнота. Можна знайти однодумців відносно будь-чого. Що до професійного ІТ-життя — то це взагалі Мєкка. Місто стартапів. Як успішний ІТ-лідер, очевидно я тусуюсь у всіх цих ком’юніті. Доречі, усі ці зустрічі організовують зазвичай з метою найняти на роботу. Тобто, з одного боку, там класні спікери, а з іншого боку, тобі демонструють можливості контори.

-І ти вирішив змінити роботу?

-Так, але я дужу люблю свою команду. Взагалі, рекомендую Аuto1 всім айтішнікам. Це чудове місце, щоб почати свою кар’єру. Я там почав свій ріст в контексті великої компанії, але виріс до певного моменту і зрозумів, що маю рухатись далі. Якось я приходжу на співбесіду, де до мене звернулися з фантастичною пропозицією та ідеєю діджиталізувати область нерухомості. Я розумію, що максимально відповідаю вимогам і знаю, що впораюсь з цим. Крім того, діджиталізувати цілу область – це епохально, історично! І я погодився.

-Стосовно твого переходу з Auto1 в Allmyhomes, все таки манить задача, а не якісь переваги?

-Так. Вищі заробітні плати мені пропонували і раніше, але я був демотивований розміром задач. Мене не цікавила більше зарплата з меншими завданнями. Доречі, є один великий нюанс, який багатьох не влаштовує. Переїжджаючи в Європу, ти починаєш сплачувати 46% податків, крім цього – близ 1000 євро на житло, страхування тощо. 70-80% людей з СНГ через півроку приходили з тим, що їх не влаштовують надто високі податки. Рівно півроку проходить, а для них уже підготовлена промова, мовляв ти маєш передивитися свої погляди, що ти маєш відкладати 2 тисячі і зрозуміти, що насправді вони тобі непотрібні, адже там ти звикаєш до безпеки та стабільності, і, сплачуючи податки, ти бачиш, куди вони йдуть.

-Ти сказав що на рік отримував десь 70 тис., трохи менше половини цієї суми сплачував податків?

-Так, але в Німеччині ти одразу бачиш, на що йдуть твої гроші.

Джерело: sumy.today