15 років тому в Україні був прийнятий Кодекс Адміністративного судочинства. У зв’язку з ювілеєм Sumy.Today поспілкувався з головою Сумського окружного адміністративного суду Сергієм Воловиком.
Чому ви пішли працювати саме в адміністративний суд?
Я почав працювати юристом у 2001-му році, спочатку на підприємствах, потім самостійно займався юридичною практикою. Надаючи юридичні послуги підприємствам, а також працюючи в банкрутстві як арбітражний керуючий, дуже часто стикався з порушенням своїх прав та прав моїх клієнтів з боку суб’єктів владних повноважень. Наприклад, з боку податкових органів, органів Міністерства юстиції. Тому, коли почали створювати адміністративні суди, маючи бажання докласти власних зусиль до ефективного захисту прав людей від протиправних посягань з боку владних органів, я взяв участь у конкурсі на посаду судді адміністративного суду.
Які саме були порушення?
З боку податкових органів – регулярні безпідставні перевірки та необґрунтовані донарахування податкових зобов’язань. Якщо говорити про органи Міністерства юстиції, то, знову ж таки, постійні перевірки діяльності арбітражного керуючого стосовно проведення процедур банкрутства, за результатами яких формувались протиправні висновки про вчинення порушень та вчинялись дії щодо необґрунтованого притягнення до відповідальності. Все це змушувало витрачати дуже багато часу на відновлення порушених прав через судові процедури оскарження.
Тобто ви до цього не працювали в інших судах?
Так, до того, як мене призначили суддею, я не працював в суді, але дуже часто відвідував судові інстанції як учасник процесу.
Чи важко було?
Я б не сказав, що важко. Мабуть, було трохи незвично спочатку, оскільки довелось не формувати свою так би мовити однобічну позицію, а надавати оцінку позиціям обох сторін у спорі, оцінювати їх доводи та, з огляду на приписи законодавства, вирішувати хто з них правий.
Зараз в адміністративному суді розглядаються такі резонансні справи, як про поновлення на роботі високопосадовців: міських та селищних голів. У вашому суді поновлювалась на роботу голова Верхньосироватської сільради Алла Александрова, також поновили мера Конотопа Артема Семеніхіна. Зараз намагається поновитися на посаді Глухівського міського голови Мішель Терещенко. У Фейсбуці він написав, що не задоволений ситуацією, що склалася у суді, а саме тим, що засідання у його справі з 9 червня відклали аж на серпень, хоча суддя Бондар пішов у відпустку лише 23 червня. Чому так сталося?
Взагалі стверджувати, що ця справа затягується, є не зовсім правильним, адже зараз Кабінетом міністрів України запроваджений карантин, тому у сторін є певні труднощі щодо реалізації своїх процесуальних прав. Ці категорії справ вважаються складними справами і розглядаються вони за правилами загального позовного провадження. Строк розгляду таких справ включає 3 місяці підготовчого провадження та місяць судового розгляду. На початку квітня було подано позов, а 9 червня, як мені відомо, уже закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду. Казати, що суддя міг розглянути цю справу за два тижні до своєї відпустки… Станом на 9 червня, коли було закрите підготовче провадження, у провадженні судді Бондаря знаходилось 86 справ. Для кожного з цих 86 позивачів справа є важливою і кожен з них має бажання якомога швидше її вирішити. Суддя планує свою роботу завчасно. Окрім розгляду справи в судовому засіданні, необхідний ще час на написання рішення. Тому, плануючи свій робочий графік у період з 9 по 23 червня, суддя вже мав справи, що були призначені ще раніше, і які необхідно розглянути. За ці 2 тижні він прийняв рішення по 34 справам. Саме тому не можна стверджувати, що справа затягується. У таких спорах рішення має бути виваженим, а не прийнятим поспіхом
З точки зору навантаженості ваш суд у порівнянні з судами інших областей є більш чи менш навантаженим?
Навантаження, мабуть, є середнім по всій Україні. На жаль, у нас немає загальної статистики по всіх судах. Ми ведемо лише власну статистику, то ми маємо в середньому від 50 до 70 справ на одного суддю щомісяця.
Це багато чи мало?
Не можна казати, мало це чи багато, оскільки може бути 5 справ, але вони будуть настільки складні, що це буде багато. Може бути 15 справ, але вони будуть простіші і це вже буде мало.
А немає якоїсь затвердженої кількості справ, які суддя має розглянути на місяць чи на рік?
Державна судова адміністрація України за певною методикою визначила модельну кількість справ на рік на одного суддю та показники середніх витрат часу на розгляд цих справ, з яких розрахувала необхідну штатну кількість суддів кожного суду. Проте, на мій погляд, це досить суперечливо, оскільки процес обрахунку досить тривалий, а фактична кількість справ, які надходять до суду, постійно змінюється і залежить від змін у законодавстві. Крім того, є справи нескладні, які можна розглянути за годину, а є справи дуже складні, які можна і рік слухати.
Скільки зараз у вас працює суддів? Чи є вакансії?
Усього по штату у нас передбачено 17 суддів. Працювало 16. Але одного суддю призначили до Касаційного адміністративного суду, тому наразі у нас 2 вакансії.
А чому не призначають нових суддів, адже Володимир Соколов уже давно пішов до Касаційного суду?
Тому що у нас відсутній орган, який вирішує питання щодо заповнення вакансій – Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Та судова реформа, яка була запроваджена восени минулого року і передбачала певну процедуру добору членів Вищої кваліфкомісії, не відбулась. Зараз зареєстровано законопроект, який визначає новий порядок добору членів Вищої кваліфкомісії. Після прийняття Верховною Радою цього закону та формування Вищої кваліфкомісії, сподіваюсь, що питання «кадрового голоду» у судах буде вирішено.
Ви згадали про вашого колегу Володимира Соколова. Чи спілкуєтесь Ви зараз з ним? Чи ділився він враженнями від роботи?
Звісно спілкуємось. Коли він приїжджає в Суми, ми зустрічаємось, якщо є така можливість. На його думку, тут роботи було немало, але там роботи ще більше. Це інший рівень, який вимагає трохи іншого підходу до розгляду справ. Якщо у першій інстанції ми досліджуємо докази, маємо право самостійно збирати докази, користуючись принципом офіційного з’ясування обставин справи, надаємо оцінку лише тим обставинам, які ми встановили у процесі й приймаємо рішення, то там вже надається оцінка не тільки встановленим у справі обставинам, а й мотивам, які покладені у рішення суду першої інстанції, мотивам, які покладені у рішення суддями апеляційного суду.
Тобто складніше?
Звісно, складніше.
Повернемося до резонансних справ. Цього року у вас розглядалися справи люстрованих. Суд поновив усіх. А саме, колишнього заступника прокурора області, прокурора області, заступника начальника УМВС у Сумській області… Тобто одіозних особистостей. Ставлення суспільства до таких рішень суду є неоднозначним. Чому суд прийняв таке рішення?
У 2014 році, як відомо, був прийнятий Закон України «Про очищення влади». Змістом цього закону передбачалося безумовне звільнення певної категорії осіб, які займали визначені посади лише за те, що вони перебували на цих посадах якийсь строк за часів президентства Януковича. Коли надійшли перші такі позови, розглядаючи ці справи, судді стикнулися з проблемою, що, з одного боку, є запит суспільства на очищення влади, є Закон “Про очищення влади”, який передбачає безумовне звільнення. А з іншого боку є Конституція України, є права людини, гарантовані Європейською Конвенцією. Між положеннями згаданого закону та Конституцією України і Європейською Конвенцією є певні неузгодженості. З огляду на принцип верховенства права, а також, враховуючи те, що на той час за поданням групи депутатів Конституційним судом України було відкрито провадження щодо неконституційності деяких норм Закону «Про очищення влади», провадження у справах люстрованих зупинялися до прийняття рішення Конституційним судом. Але, в лютому цього року набуло статусу остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України», у якому Європейський суд зазначив, що не можна звільняти особу просто за те, що вона перебувала певний час на якійсь посаді, у даному випадку – за президентства Януковича. Це є елементом колективної відповідальності. Тим більше, що звільненню підлягали навіть ті особи, які працювали на посаді і до, і під час президентства Януковича. Фактично виходить, що їх звільнили з посади лише за те, що вони не пішли з державної служби. При звільненні не було досліджено, чи сприяла конкретна особа узурпації влади чи порушенню демократичних процесів в Україні. Європейський суд зазначив, що це є неправильно і відповідальність має бути індивідуальною, а не загальною, у зв’язку з чим, зокрема, визнав порушення прав, гарантованих Конвенцією. Оскільки, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, суд має застосовувати практику Європейського суду, згадане рішення стало підставою для поновлення справ люстрованих. І через те, що при звільненні не було досліджено питання, у чому саме полягає сприяння конкретної особи порушенню демократичних процесів в Україні, що її звільнили лише за те, що вона займала певну посаду, а також беручи до уваги висновки Європейського суду про порушення гарантованих Конвенцією прав, були прийняті саме такі рішення.
Схожа ситуація була з переатестацією поліції. Майже всі, хто зверталися до суду, були поновленні на роботі.
У ситуації з поліцією, поновлення було зумовлене недосконалістю закону, неоднаковим його розумінням, а також тим, що нормативні акти, видані на його підставі, суперечили йому.
Тобто по суті атестація була незаконною?
Так. Колишніх міліціонерів спочатку масово перевели до складу Національної поліції, а потім, як поліцейських, запросили на атестацію при тому, що атестація для співробітників Нацполіції законом не передбачалась. Тому, власне, і не було підстави для звільнення
Які найтиповіші справи розглядає Сумський окружний адміністративний суд?
На сьогодні найбільша кількість справ – це справи за позовами пенсіонерів щодо призначення і перерахунку пенсій. Зокрема, це колишні працівники органів внутрішніх справ, колишні військовослужбовці, люди, які мають право на пільгову пенсію.
Іншою категорією, яку можна виокремити, є спори з органом державного земельного кадастру. Люди намагаються реалізувати своє право на отримання земельних ділянок, але орган, який приймає рішення з цього питання, відмовляє їм в реалізації цього права, у зв’язку з чим і виникає спір.
Також, є чимало справ стосовно звернень громадян і отримання ними публічної інформації. Це категорія нескладних справ. Вона розглядається у письмовому провадженні. Як правило, труднощів з такими справами не виникає.
У публічній службі є доволі велика кількість спорів із приводу застосування дисциплінарних стягнень, позбавлення премій, звільнень. Як правило, кількість таких справ зростає під час реорганізації чи ліквідації державних органів та на початку роботи новоствореного органу.
Періодично бувають важливі справи, пов’язані з виборчим процесом. У нас восени будуть місцеві вибори, якщо їх не скасують. Думаю, що з цього приводу буде немало справ. Також ми розглядаємо спори із податковою, митницею, Управлінням Держпраці.
Які справи вам найбільше подобається розглядати? Чи запам’яталося вам щось цікаве? Можливо, якась складна справа, чи така, що мала цікаву фабулу?
Цікавих справ багато. Якщо говорити про складні справи, то було звільнено багато осіб просто за те, що вони перебували на посаді під час президентства Януковича, а багато осіб було звільнено за результатами перевірки. Було встановлено подання ними недостовірних відомостей у декларації про доходи. За законом це є безумовною підставою для звільнення. Зокрема, за такими підставами чимало людей звільнили з митниці. Розглядаючи ці справи, судді стикнулися з проблемою, що, з одного боку, є імперативна норма закону, яка зобов’язувала митницю звільнити цих осіб, а, з іншого боку, недостовірність даних полягала у тому, що особа не зазначала в декларації якийсь причіп 80-х років або отриманий будинок у селі, яким вона не користується і взагалі забула, що він у неї зареєстрований, і, звісно, не вказувала це майно в декларації. Тобто, з одного боку, тут є вимога закону, а з іншого – поняття пропорційності застосовуваної відповідальності та справедливості. Звісно, за це звільняти людину є не зовсім правильним, тому приймали рішення на користь осіб, поновлювали їх на посаді. Ці рішення залишилися без змін і після касаційного перегляду.
Щодо цікавих справ, було навіть таке, що одна жіночка, коли почали зачитувати резолютивну частину рішення, яким їй відмовили у задоволенні позову, почала викрикувати прокльони, потім розклала в залі судового засідання навколо себе ікони, якісь книги, сіла та почала “ворожити”. Довелось викликати поліцію, щоб її заспокоїти.
Які у вас стосунки з Миколою Шаповалом, який до Вас багато років працював головою цього суду?
Він, можна сказати, створив його. І все що тут є найгарніше і найкрасивіше з естетичної точки зору, тому ще ніде немає такого порядку, як тут. У вас найперших було введено шрифт Брайля, вода на першому поверсі, кава. Все зроблено з такою турботою, щоб людям дійсно було приємно тут перебувати. Для мене Ваше обрання стало шокуючою новиною, адже здавалося, що Шаповал буде тут на все життя.
Дійсно, заслуга Миколи Михайловича є неоціненною. Як ви кажете, він створив цей суд. Завдяки йому ми бачимо те, що є. Кожен суддя забезпечений власним кабінетом. Навіть більше, майже кожен секретар і помічник має власний кабінет. Для районних і багатьох інших судів – це розкіш. У нас кожен суддя має свій зал судових засідань, коли інші суди мають один зал на трьох чи чотирьох суддів.
Але під час запровадження реформ 2016 року була прийнята норма в Закон України «Про судоустрій», яка визначила, що голова суду обирається колективом суддів на 3 роки, і одна особа не може обіймати адміністративну посаду більше, ніж двічі поспіль. Оскільки останній закон був прийнятий 2016 року, то Микола Михайлович цього року міг ще раз обиратися на адміністративну посаду ще на 3 роки, але, коли він брав участь у конкурсі до Верховного суду, у Громадської ради доброчесності виникли сумніви щодо дотримання ним Кодексу суддівської етики, оскільки він більше, ніж двічі обирався головою суду. Хоча з цього приводу є роз’яснення Ради суддів України, що це не суперечить закону. До речі, Рада суддів України затверджує Кодекс суддівської етики, тому порушення саме Кодексу суддівської етики, яке закидала йому Громадська рада доброчесності, не було. То ж, щоб уникнути голослівних звинувачень і закидів, він вирішив не брати участь і не обиратися знову на адміністративну посаду.
Чим взагалі займається голова суду? Усе життя було цікаво. Начальник поліції – зрозуміло, а от голова суду?
Організаційне забезпечення діяльності суду здійснює апарат, який очолює керівник. Голова суду представляє суд як орган державної влади та має функцію контролю за діяльністю апарату. Крім того, голова суду організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства, сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів, забезпечує їх участь у різноманітних заходах, тренінгах, семінарах. Власне організаційні, загальні функції. Безпосереднього впливу на суддів голова не має.
Чим ви займаєтесь, окрім роботи?
Намагаюсь відпочивати, присвячую себе сім’ї.
А як відпочиваєте: полювання, рибалка, гриби?
Взагалі мені подобається активний відпочинок, тому, за можливості, це будь-який вид активного відпочинку: велопрогулянки, похід у гори, сплави на байдарках, катання на лижах, зустрічі з друзями. Тобто не сидіти на місці. Постійно рухатись, щось бачити, мандрувати.
Цього року мандрувати, мабуть, не вийде?
Цього року так. Але у нас у Сумській області є багато цікавих місць, де можна гарно провести час і є що подивитись.
Джерело: nedelya.info
