Років із десять тому разом з товаришем вирішив поїхати до Шелехівського озера поблизу села Межиріч Лебединського району. Міркували так: живемо за кілька десятків кілометрів від такої неповторної пам’ятки природи, а жодного разу там не були. Знали, що дороги до тієї глушини, за великим рахунком, немає, а є лише напрямок. Однак це не зупинило, адже мали на озброєнні потужного позашляховика, який майже як танк, не боїться жодних баюр. Та й днина стояла літня — суха і тепла. Щоб дістатися цієї унікальної місцини, вистачило півтори години. Зате не просто здивувало чи приємно вразило, а зачарувало.

Озеро льодовикового періоду

Уявіть велетенську чашу озера з холодною прозорою водою, густо обсаджену віковими деревами. А на гілках стільки пташок і такий спів, що в жодній концертній залі не почуєш. То там, то там на плесі скидалася риба, у верховіттях шумів вітер. Інколи здавалося, що перебуваємо не біля озера, якому, до речі, не тисяча і не дві років, а набагато більше, бо утворилося ще в льодовиковий період, а десь на дні історичного океану — велетенського, таємничого, вічного.

Яким же було наше здивування, коли невдовзі почувся гуркіт автомобіля і з-за дерев вигулькнув також позашляховик із київськими номерами. Зупинившись, водій поцікавився, який найкоротший шлях до селища Недригайлів, бо звідти хотів дістатися села Кулишівка і подивитися на тамтешній пам’ятник мамонтові — найперший у світі реліктовій тварині.

Розговорилися. З’ясувалося, що чоловік разом із дружиною і двома дітьми приїхав у гості до родичів у Суми. За кілька днів занудьгували і вирішили самотужки організувати собі екскурсію історичними місцями області. Обрали маршрут до озера, а потім пам’ятника мамонтові.

Користуючись нагодою, ми порадили побувати не тільки в Кулишівці, а й завернути до Посульських курганів, що зовсім поряд, у Роменському районі. А потім заїхати до Конотопа, також багатому на історичні та культурні пам’ятки. А звідти вже попрямувати до славнозвісного Кролевця, де виготовляють на весь світ знані ткані рушники. Із Кролевця рукою подати до Глухова — останньої гетьманської столиці.

Співрозмовник уважно слухав, а потім засміявся: мовляв, у них лише день-два у запасі, а щоб побувати в усіх цих місцях, і тижня не вистачить. Тож доведеться відкладати екскурсію до наступної відпустки.

Не відомо, чи скористався киянин порадами, але те, що був приємно вражений екскурсійним розмаїттям, достеменно. Та якби знав гість, скільки насправді на Сумщині міст і місць, які становлять особливу історичну, культурно-мистецьку та пізнавальну цінність, то неодмінно здивувався б удруге.

Віртуальні подорожі стануть реальними

Ця давня поїздка пригадалася днями, коли зустрівся з начальником відділу промоції та туризму Сумської ОДА Юрієм Гладенком. Співрозмовник охоче погодився, що й справді Шелехівське озеро належить до гідрологічних пам’яток льодовикового періоду, викликаючи інтерес туристів і науковців різних країн. Щоправда, цілковитої розгадки його таємниці немає досі, що, напевно, і на краще: коли все стає відомим, зникає інтерес. А для туристів він основа основ.

Однак зійшлися на думці: карантинний період по-своєму позитивно вплинув на популяризацію туристських принад області. Адже впродовж останніх двох місяців потенційні екскурсанти мали вдосталь часу, щоб здійснювати віртуальні подорожі вподобаними маршрутами, цікавитися тими чи тими пам’ятками, планувати поїздки. Відділ промоції і туризму на своїй сторінці у фейсбуці, інших ресурсах публікував розповіді з яскравими світлинами про ті чи ті туристські місця краю, що знаходило відгук багатьох шанувальників історичної минувшини й сьогодення сумського краю.

Одне слово, такий собі сплеск туристського інтересу, який найближчим часом неодмінно трансформується у цікаві подорожі країною. Та ось тільки питання: чи є в області умови, щоб приїжджі могли комфортно мандрувати краєм, не тільки знайомитися з історичними та іншими пам’ятками, а й належно відпочивати, харчуватися, тобто почуватися туристами на всі сто відсотків?

Сумщина ніколи не була обділеною увагою туристів, яка особливо активізувалася за останні 2—3 роки. З’явилися сільські зелені садиби, започатковано нові привабливі для гостей заходи: гастрономічний фестиваль «Слобожанські смаки» і фестиваль промислових конопель, виставки, презентації, де широко представлено цікавинки на будь-який смак. Це істотно вплинуло на потужність екскурсійного потоку. У різні роки Сумщину відвідувала хоч і різна кількість гостей, проте рахунок іде на тисячі й навіть десятки тисяч. І це лише за офіційними статистичними даними.

Сумщина — багатий туристський край, з яким пов’язані видатні постаті світового рівня. Наприклад, письменник Антон Чехов — його будинок-музей є на Луці в Сумах. Пам’ять про композитора Петра Чайковського вшановано у Тростянці й Низах. Побачити унікальне Євангеліє Калнишевського — шедевр українського ювелірного мистецтва XVIII ст., подароване останнім кошовим отаманом храму на його батьківщині, можна в селі Пустовійтівка на Роменщині.

Потрібна ще й високоякісна інфраструктура

А скільки людей подорожують без супроводу екскурсовода? Інтернет з інформацією для туристів часто замінює гіда. І це попри те, що в області працюють десятки туристичних агентств і туроператори, які можуть надавати відповідні пакети послуг на будь-яких напрямках внутрішнього туризму. Ось тільки далеко не завжди вони мають змогу запропонувати цікаві тури з комфортною дорогою, смачним автентичним меню та іншим супутнім сервісом.

Як повідомили у відділі промоції і туризму Сумської ОДА, нині на території області понад 120 закладів тимчасового розміщення, серед яких 19 баз відпочинку, 45 закладів готельного типу, два санаторії-профілакторії, 29 садиб сільського зеленого туризму. Прикро, але жодного пансіонату, оздоровчого центру чи комплексу, туристського притулку.

Зайве аналізувати стан місцевих доріг, про одну з яких, до Шелехівського озера, вже згадано. Чи до села Могриця Сумського району, де щороку влітку проходить міжнародний лендарт-симпозіум, який збирає митців — учасників і гостей не тільки з різних куточків України, а й з усієї Європи.

Хоч є й приємні винятки: тривають ремонтні роботи на шляхах, наприклад до пам’ятника мамонту в Кулишівці — любо-мило їхати. Іншими словами, приклади добротних доріг є, важливо на них орієнтуватися у роботі. Адже в будь-якому куточку краю знаходяться туристські принади, до яких потягнуться найвибагливіші мандрівники.

Утім, як наголошують гості краю, не завжди вдається знаходити кваліфікованих із сучасними підходами екскурсоводів, які із глибоким знанням справи розповіли б, приміром, про трудове братство Миколи Неплюєва в селі Воздвиженське Ямпільського району чи сумські шляхи лірика світового масштабу Олександра Олеся, блискучих прозаїків Івана Багряного, Бориса Антоненка-Давидовича, природну перлину Михайлівську цілину й десятки інших цікавих постатей, об’єктів, заповідних місць тощо.

Так, екскурсоводи є, але серед них мало молодих, креативних, зі знанням іноземних мов, адже вони здебільшого при туристичних фірмах і операторах у Сумах, а якщо забажається ознайомитися з об’єктами в районах чи селах, виникають труднощі.

Пріоритет — гостинність

Але в області поступово, крок за кроком, розв’язують і ці, й інші проблеми. Як повідомила головний спеціаліст відділу промоції і туризму Сумської ОДА Марія Литвиненко, відділ спільно із Сумським центром ПТО Державної служби зайнятості розпочав для громад освітню програму «Створення та функціонування агросадиб. Розвиток сільського зеленого туризму. Основи екскурсійної справи», завдяки якому зелений туризм у сільській місцевості одержав додатковий імпульс.

На базі Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю традиційно проходять етапи Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, у якому я живу». Цього року в ньому взяли участь 40 школярів, які представили роботи за різними профілями.

Гарний приклад подає колектив Національного заповідника «Глухів», який є власником прав на проведення десятків тематичних екскурсій. З одного боку, колишній гетьманській столиці є що запропонувати, з іншого — спеціалісти заповідника досліджують нові сторінки історії й сьогодення, пропонуючи гостям сучасні маршрути. Наприклад, до Заруцьких крейдяних гір, де фантастичні краєвиди.

Тематичні екскурсії присвячені Глухову — столиці Гетьманщини, династії Терещенків, місцевим храмам, музичним і героїчним традиціям тощо. Усього їх нині 18, і перелік неухильно розширюється. У холодну осінню чи зимову погоду екскурсії переходять до Музею археології, де завжди розгорнуто різні тематичні виставки. Для любителів народної музики і співу проходять фестивалі «СіверЕтноФест».

Невипадково торік Глухів і край відвідали понад 25 тисяч туристів, що для районного містечка хороший показник. На щастя, приклад Глухова далеко не єдиний, адже на Сумщині успішно функціонують десятки музейних закладів, заповідники, де працюють спеціалісти, одержимі духовною справою.

Як підсумовує Юрій Гладенко, після карантину область поступово повертається до туристичної роботи, аби примножити її на всіх напрямках. Адже є всі підстави вважати, що гості неодмінно будуть.