Після історії з дружиною Киченка “Північний лісовий офіс” знову виставив закупівель майже на 112,5 млн грн з ПДВ

Історія з тендерами філії “Північний лісовий офіс” ДП “Ліси України” стає дедалі цікавішою. Раніше ми вже писали про директора цієї філії В’ячеслава Киченка, його декларацію, зарплату понад 10 млн грн за 2025 рік і ФОП Байдака Євгена Миколайовича, у якого, згідно з декларацією, дружина Киченка отримала 233 400 грн зарплати.

Саме цей ФОП, за даними Prozorro, фігурував у низці закупівель “Північного лісового офісу”. Лише за згаданими раніше договорами йшлося про понад 42,18 млн грн за півтора року. Формально оцінку можливому конфлікту інтересів мають давати уповноважені органи. Але для суспільства питання виглядає дуже просто: якщо дружина директора філії отримує зарплату у ФОПа, а цей ФОП отримує мільйонні підряди від структури, яку очолює її чоловік, це вже не схоже на звичайний збіг.

Тепер — нова серія того ж тендерного серіалу. Лише за минулий тиждень у Prozorro з’явився цілий пакет закупівель “Північного лісового офісу” ДП “Ліси України”. Замовник зареєстрований у Сумах, на вул. Засумській, 12Д.

Найбільший тендер — лісозаготівельні послуги для Тростянецького надлісництва. Його розбили на сім лотів, а очікувана вартість становить 27 246 250 грн без ПДВ.

Окремо оголошено закупівлю послуг із навантаження, вивезення, перевезення та розвантаження деревини для Шосткинського і Тростянецького надлісництв. Там ідеться про п’ять лотів та 14 689 950 грн без ПДВ.

Ще один тендер — лісозаготівельні послуги для Шосткинського надлісництва на 18 257 180 грн без ПДВ. Поруч — закупівля лісозаготівельних послуг за допомогою багатоопераційних лісозаготівельних машин для того ж Шосткинського надлісництва на 13 818 100 грн без ПДВ.

Є й закупівля для Корюківського та Чернігівського надлісництв — ще 9 164 000 грн без ПДВ.

Тобто тільки за цими лісозаготівельними та супутніми підрядами бачимо десятки мільйонів гривень. Дерево заготовити — підряд. Дерево трелювати — підряд. Дерево завантажити, вивезти, перевезти й розвантажити — теж підряд. Складається враження, що державне підприємство дедалі більше перетворюється не на виробничу структуру, а на тендерний офіс із красивою вивіскою.

І це ще не все. У документах є закупівля дизельного пального Євро-5 та бензину А-95 на 9 635 500 грн без ПДВ. Також передбачено 731 897,07 грн без ПДВ на технічне обслуговування та ремонт автомобілів Mitsubishi L200.

А для повноти картини — закупівля зерна вівса на 204 600 грн без ПДВ. На тлі мільйонних лісозаготівель це наче дрібниця. Але дуже символічна: з одного боку, підприємство масово віддає основні роботи на аутсорс, з іншого — продовжує купувати все необхідне для власного функціонування.

У сумі лише наведені закупівлі тягнуть приблизно на 93,75 млн грн без ПДВ. Але це ще не фінальна картина для бюджету: з урахуванням 20% ПДВ загальна вартість може зрости приблизно до 112,5 млн грн. Тобто “майже 94 мільйони” на папері дуже швидко перетворюються на понад 112 мільйонів у реальних витратах.

І тут питання вже не тільки в сумах. Питання в моделі роботи.

Бо якщо державне підприємство, яке має управляти лісовим ресурсом, віддає назовні заготівлю, трелювання, перевезення деревини та інші ключові процеси, то виникає цілком логічне запитання: що саме залишається всередині самого підприємства, крім кабінетів, зарплат, тендерних рішень і відповідальності, яка чомусь постійно розмивається?

На цьому тлі історія з В’ячеславом Киченком і ФОП Байдаком виглядає вже не окремим епізодом, а частиною ширшої картини. Якщо раніше ФОП, пов’язаний через зарплату дружини директора філії, отримував мільйонні договори від цієї ж структури, то нові закупівлі лише підсилюють головне питання: хто саме заробляє на лісових підрядах і наскільки прозоро визначаються ці переможці?

Особливо пікантно це виглядає з урахуванням того, що в тендерній документації серед підстав для відмови згадуються і вплив на прийняття рішення замовника, і наявність зв’язку учасника із замовником. Іронія тут навіть не потребує редакторської підсвітки — документи самі все формулюють достатньо промовисто.

Окрема деталь — зарплата самого Киченка. За даними його декларації, у 2025 році він отримав у філії “Північний лісовий офіс” понад 10,33 млн грн офіційної зарплати. Це близько 860 тис. грн на місяць. А в декларації ще й акуратно вказані подарунки від профспілки ДП “Ліси України” на 2000 грн і 410 грн, “додаткове благо” на 838 грн та майно від роботодавця на 8680 грн. Очевидно, без цих дрібних радощів пережити рік із зарплатою понад 10 млн грн було б складно.

Формально “Ліси України” можуть пояснювати аутсорсинг ефективністю, потребою в техніці чи специфікою робіт. Але суспільство має право на інше пояснення: чому державна структура, яка розпоряджається державним лісом, так активно передає роботи приватним виконавцям, а в попередніх закупівлях поруч із мільйонними договорами вже спливали люди, пов’язані з родиною директора філії?

Це не історія про одну закупівлю і не про один ФОП. Це історія про систему, в якій державний ліс залишається державним лише на папері, а реальні гроші за роботи можуть розходитися по приватних кишенях через тендери.

Саме тому нові закупівлі “Північного лісового офісу” на майже 112,5 млн грн з урахуванням ПДВ мають стати предметом уваги не лише журналістів і громадськості, а й контролюючих органів. Бо коли державне підприємство роздає ключові виробничі процеси на аутсорс після історій із потенційним конфліктом інтересів, це вже не “господарська діяльність”. Це привід для перевірки.