Вчора
18 червня
17 червня
16 червня
15 червня
14 червня
13 червня
11 червня
10 червня
9 червня

Реакція глухівських журналістів на заяву екссекретарки міськради Демішевої щодо закритої «Народної трибуни»

Олена Демішева розповіла, що колектив «Народної трибуни» міг собі працювати, але не схотів

  На минулому тижні Медіа-платформа «ВІЛЬНА» в Сумах запросила на розмову екссекретаря Глухівської міської ради Олену Демішеву, яка була в обласному центрі в суді з приводу поновлення на роботі. Повідомила, що наступне засідання буде 6 серпня.
Знаєте, я особисто рідко коли коментую якісь події чи явища в нашому з вами спільному житті: як журналіст завжди шукаю професійних або зацікавлених людей, які можуть сказати щось розумне.
Залишу у спокої основний монолог Олени Демішевої про рейдерів у міській раді, про грандіозне наповнення бюджету при її правлінні (до речі, жодного слова про дворічну фізичну відсутність мера Мішеля), їхню непевну більшість, про формування вже власної команди на вибори і тут же скромні слова про те, що не рветься до влади. Про Терещенка в цьому контексті вже не йшлося – це збитий льотчик. Про жовту пресу, якій вона програла інформаційну війну. Коротше, можна було б не звертати увагу.
Якби не явна брехня про «Народну трибуну». Цинічна версія ліквідації комунальної газети була б доречною років через 50, коли якийсь студент 1 курсу істфаку брав би в неї інтерв’ю як у свідка тих подій. Тоді перекручування фактів престарілого ветерана політичних боїв містечкових масштабів можна було б віднести на рахунок старечого маразму.
Але Олена Демішева сьогодні, коли ще деякі мої колеги з «Народної трибуни» не вилікували нервовий тик після пережитого, на публіку озвучує білу і пухнасту версію закриття міської газети. Виявляється, це не тодішня слизька більшість і оточення Мермішеля (так називали Терещенка у Глухові в його коротку бутність мером) напоумили його одразу після виборів взятись за закриття «Народної трибуни».
Навіщо? Бо писали про Бурлаку! А ще – тварі негодні! – задумали взагалі стати самостійними, бо кілька разів звернулись письмово з проханням у рамках закону про роздержавлення вийти міській раді зі співзасновників. Перспектива вимальовувалась для нової влади трагічна: колишня ручна газета виходила з-під тотального контролю. За день до Нового 2016 року незаконно без попередження звільнили всіх співробітників, створили ліквідаційну комісію, яку очолив якийсь слюсар із Сум. Два роки судів, відміна незаконних рішень, виплата компенсацій аж у 2018 – але вже відновити газету було неможливо. До століття «Народна трибуна» не дожила рік і стала однією з небагатьох у країні, яку засновник ліквідував.
Що ж про це говорить Демішева? «Був закон України про роздержавлення, це перше, всі міста так робили, по закону. Тільки ми робили це одні з перших… Ми прийшли на голий бюджет, у нас була незабезпеченість у 9 мільйонів. Не секрет, що це комунальне підприємство було збитковим, прибуток не приносило. Воно фінансувалось із міського бюджету… Ми закривали комунальне підприємство, але залишалось свідоцтво ЗМІ… Якби колектив хотів працювати під брендом «Народної трибуни», вони без проблем могли працювати, але ініціативи від них не виходило… Їм пояснювали, шановні, оформляйте ФОП, працюйте, але вони не схотіли», – чесними ясними очима дивиться Демішева в камери.
Не схотіли????? Вони просили вас, владу, виконати закон і вийти зі співзасновників. Закон захищав колишні комунальні ЗМІ, залишаючи їм майно, техніку, орендовані приміщення за 1 гривню на рік. Якщо вистачить передплати і реклами, зможуть крутитись – виживуть. Ні – закриються самі. А команда фантастів викинула всіх на вулицю, вивезла техніку, опечатала приміщення, забрала гроші з рахунків за передплату – і тепер сміє щось говорити про те, що колектив мав право працювати!
Дівчата пів року з дому ще випускали газету, бо друкарня, на щастя, була оплачена, щоб передплатники отримували видання. Мали надію, що суд ось-ось відмінить рішення про звільнення, що все якось повернеться назад. Суд дійсно відмінив звільнення, але за цей час ліквідаційна комісія в режимі кавалерійського наскоку остаточно вбила редакцію. Роздержавлювати стало нічого, приміщення віддали іншим.
Журналістська спільнота стала на захист колег. Мера Мішеля визнали ворогом преси в Україні, але то для Демішевої пустий звук. Міська рада стала фінансово підтримувати лояльну для них приватну газету, перераховуючи гроші за висвітлення своєї діяльності.
Навіщо так поетично брехати зараз? Розпинатись про те, що колектив мав усі шанси працювати, прекрасно знаючи, що залишили журналістів з голою сракою, вигнали з приміщення і пороздавали комп’ютери? Вийти зі співзасновників і ліквідувати комунальне підприємство – це небо і земля. Подивіться, як ваші колеги з району мирно і тихо відпустили свою «Глухівщину» у вільне плавання. А районки у Кролевці, Путивлі, Ямполі, Середино-Буді стали незалежними від співзасновників. І тільки фантастична команда дико забоялась виконати закон.
Кажуть, постійна брехня змінює мозок. Саме регулярна неправда і обман дають можливість розуму звикнути до того, що це нормально. Науковці довели, що тільки постійні вправляння у брехні допомагають позбутись почервоніння обличчя, нервового покусування губ, біганини очей, потирання рук. Професійні брехуни роблять це з обличчям святоші.
Олена Демішева виглядала на екрані як янголятко. Оксана Коваленко

Джерело: nedelya.info

This error message is only visible to WordPress admins

Error: API requests are being delayed for this account. New posts will not be retrieved.

Log in as an administrator and view the Instagram Feed settings page for more details.

4 листопада
3 листопада