Рівень води в українських річках найнижчий за останні 100 років: чим це загрожує?

Оскільки подібна ситуація склалася вперше за останнє століття,то ми не можемо передбачити весь негатив і втрати українськоі економіки та сільського господарства. А це можливий дефіцит продуктів харчування,ціни,якість,імпорт,незрозуміло з чого вироблені, і як наслідок хвороби, стреси…

Які причини “зневоднення” річок в Україні

Березень і майже весь квітень пройшли теж без дощів. Коли ж був сильний вітер, то спостерігалося досить рідкісне для України явище, як пилова буря. Це, за словами фахівців, свідчить про істотну пересушеність ґрунтів в Україні вже на середину весни.

У басейні Дніпра спостерігається складна гідрологічна ситуація. Усі притоки річки мають аномально низьку водність, а приплив води до водосховищ дніпровського каскаду “є одним із найменших за період спостережень”.

Гідрологи зазначають, що максимум добового припливу води до Київського водосховища один із найнижчий за останні 100 років.

Максимальний рівень Десни цієї весни на 74 сантиметри нижчий від найнижчої позначки, яку зафіксували у 2015 році за весь період спостереження.

У Гідрометцентрі повідомляють, що не менш складною є гідрологічна ситуація в басейнах приток Середнього Дніпра, стік яких формує бічний приплив води до решти дніпровських водосховищ – Кременчуцького, Кам’янського та Дніпровського. Показники близькі до критеріїв маловоддя.

За квітень приплив води до Дністровського водосховища передбачається на рівні 48% від норми. Найбільше страждають малі річки, потічки та струмки.
Зима 2019 – 2020 років стала найтеплішою в Україні за останні понад 100 років. Крім того, погода взимку була найсухішою за останні близько 50 років.

Також з вересня по травень в Україні випало 70 % опадів від норми: 153 мм при нормі 211 мм. 1 міліметр – це 1 літр води на квадратний метр.

Територія України – 60.4 млн. га. Недостача – 58 мм, або 35 трильйонів літрів води, що більше за 10 київських водосховищ.

Другий факт. Деградація земель, яка потужно розширюється внаслідок їх високоінтенсивного використання, а це – засолені, солонуваті, кам’янисті, ерозійні процеси внаслідок найбільшої у світі розорюваності, вирубки лісів, знищення посадок …

Відновити нульовий рівень деградації земель нам уже не вдасться. Адже 1 см родючого ґрунту (гумусу) в природніх умовах відтворюється 300-400 років.
За даними Інституту охорони ґрунтів України 20-річні втрати гумусу в грошовому еквівалентні становлять понад 450 мільярдів гривень. Це вже навіть не злочин перед майбутнім поколінням. Це – геноцид.

Основне завдання, яке повинно сьогодні стояти перед владою і суспільством, – не допустити погіршення стану родючості землі.

Адже головним фактором, який визначає цінність земель, є його родючість. А ми робимо все, щоб наші чорноземи деградували, підкислювалися, засолювалися, проходили ерозійні процеси; зменшувалась кількість гумусу та корисних мікроорганізмів, які його формують; відбувалися пилові бурі; відчувався постійний дефіцит вологи .

Все це приводить до опустелення та, на жаль, наближення аграрної, продовольчої, економічної кризи. Невже не ясно, кому вигідна зневоднена Україна?
Сьогодні ситуацію ще можна виправити і не допустити опустелення земель. Розпочати хоча б з висадки 1-2 мільйони дерев в рік.

Agroteg