У Києві “Дзвоном пам’яті” вшанували військовослужбовця 27-ї артбригади Володимира Дудку, який 10 вересня 2014 року помер внаслідок травм, отриманих після обстрілу 9-ї батареї під Побєдою на Луганщині. Тоді загинули 16 побратимів Володимира, а він помер сімнадцятий.

Шість років тому механік-водій 9-ї батареї Сумського (на той час) артполку Володимир Дудка помер у Харківському шпиталі, отримавши тяжкі поранення після обстрілу під Побєдою Новоайдарського району на Луганщині.

Мати Володимира, Світлана Дудка, за тиждень до цього втратила на російсько-українській війні ще одного свого сина – Юрія. Розповісти про своїх синів Світлана погодилась вперше після їх втрати.

“Юра був у мене – старший, дуже спокійна, лагідна дитина. Характер був просто як у дівчинки. А Вова був більш емоційний. Вчились вони також по-різному. Юра був у математиці взагалі супер. Вова відставав трохи у навчанні, але нічого, все добре було”, – розповіла мати Юрія та Володимира Дудок.

Пані Світлана згадує: “Вову призвали у першу хвилю мобілізації – 24 березня, як зараз пам’ятаю, ішов він на перепідготовку, на 45 днів. А Юра пішов добровільно. До останнього не говорив навіть дружині, що він буде йти. Вже в останній вечір, коли потрібно було йти у військкомат, Віта каже: “Так дивився на мене, так дивився, як лисичка”. Кажу: “Юра, що ти хочеш мені сказати?”, а він каже: “Хочу тобі сказати, що дуже тебе люблю”.

Так він потрапив у військкомат, поїхав у Дніпропетровськ, пробув там 10 днів, поїхав під Іловайськ.

За словами матері, вони мало спілкувалися з Юрієм по телефону: “По декілька хвилин, вилазили вони кудись. Він високий був, ми боялися, щоб в нього не поцілили і не можна було там говорити. Останній раз він говорив 28-го з нами. Мабуть уже знав, що з ними буде. Попросив, щоб дала Крістіну побалакати. Знаю питав: “Крістіна, що ти їла?”, а вона каже: “Гречку”. “А ти, папа?” – “Я також гречку”. А в них була вже розроблена кухня декілька днів”.

Відвезти мати до “Дзвону пам’яті” вирішили у місцевому військкоматі, звідки призивали молодшого сина Світлани – Володимира Дудку. Жінка все життя пропрацювала в селі дояркою і в Києві побувала вперше в житті.

Як розповів Суспільному офіцер Роменського військкомату Олександр Куришко, у Києві вшановували пам’ять військовослужбовця 27-ї бригади Володимира Дудки.

Імена загиблих Юрія та Володимира Дудок містяться в фондах Національного музею Другої світової. Окремою експозицією тут є історія російсько-української війни.

“Ви сьогодні приїхали до нас, ми постараємося в колективі, хоч частинку, хоч мікроорганізм щастя поселити в вашу душу. І хоч трішки сказати вам: Дякую за те, що ви виховали таких синів. Ви віддали все, щоб ваші сини пішли захищати нашу країну”, – сказав директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Іван Ковальчук.

Світлана Дудка привезла до музею нові експонати – особисті речі синів. А в самому музеї зберігають пам’ять про битву за Іловайськ, під час якої спочатку зник, а потім був визнаний загиблим за ДНК-експертизою, старший син Світлани Дудки – Юрій.

Завідувач сектору музею Олександр Очеретяний зауважив: “Не мені вам розповідати, що таке отримати сповіщення про пропалих без вісти. 158 родин у нас внаслідок цієї трагедії отримали таке сповіщення”.

Обидва сини Світлани Дудки поховані на рідній Роменщині у селі Хоминці. У жінки лишилась старша донька.

Джерело: suspilne.media

INSTAGRAM

По состоянию на утро среды,

По состоянию на утро вторни