Земля «з’їдає» ліси на Білопільщині

Про проблеми лісової галузі району, збереження та примноження лісових насаджень, а ще про життя-буття ДП «Білопільського агролісгоспу» ми говорили з його керівником Юрієм Кальченком напередодні Дня працівників лісового господарства.

Від святкових урочисто-вітальних слів – до проблем галузі ми переходили в розмові кілька разів. І от що з’ясовували.

Збільшувати кількість насаджень заважає не стільки неконтрольована вирубка дерев, скільки відсутність землі, де можна висаджувати нові деревця.

– Тобто, для кукурудзи і соняшника місце є, а для дерев – немає? – поцікавилась я у Юрія Кальченка.

– І що, в районі немає вільних ділянок, де може за кілька років вирости ліс?

– Може, і є, але з нинішніми бюрократичними процедурами не так просто змінити призначення ділянки. Для цього треба, як кажуть, політичну волю.

– І що, так було завжди?

– Та ні. Є окремі посадові особи місцевого самоврядування, які розуміють важливість збільшення насаджень. Приміром, Річківський сільський голова Микола Солодовник у свій час посприяв у виділенні земельної ділянки, де ми на території 2 гектарів висадили дуби. Сьогодні майбутня діброва підростає і замість кукурудзи – дерева. У свій час голови колгоспів виділяли землі для насаджень дерев. Приміром, поблизу Терещенок зараз росте березовий гай на площі 6 гектарів.

У 2004 році я особисто, тоді ще за кермом трактора, саджав ці берізки, причепивши до машини спеціальний пристрій. Тодішній керівник агролісу Анатолій Андрійович Охріменко ініціював ці роботи. Ми тоді висадили гаї на території Ганнівсько-Тернівської сільської ради, Терещенківської, Вирівської. А зараз кожен клаптик землі – на рахунку, тож висадити такі масиви непросто, хоча можливість є.

– І як Ви вирішуєте, де березовий гай, де діброва чи сосняк?

– Дерева, як люди: якщо їм не підходить місце для життя, вони хворіють, не ростуть і гинуть. Ми в цьому переконались. Кілька років разом з Олексієм Кириченком, на жаль, нині покійним лісничим Річківської ради, хотіли збільшити площі хвойних насаджень, адже в районі їх дуже мало. Саджанці сосен кілька років доглядали, підживлювали тощо. Але дерева не росли, хоч би що їм робили. І засохли. А на тому ж місці дуби, посаджені нами, ростуть уже не один рік!

Дерева ростуть лише там, де є відповідне природнє для них середовище. І тут дуже важливо десь на підсвідомому рівні розуміти: де і які породи дерев саджати.

– Якщо ж дерева, як люди, такі вибагливі і мають свій характер: рубати їх не жалко?

– Так, дерева, як і люди, мають свій строк життя, свої хвороби і діагнози. Приміром, тополі, яким за 60 років, треба зрубувати, бо вони вже списані з балансу і несуть загрозу довкіллю. Ліс – живий організм і його треба теж чистити, оновлювати. Буряки ми ж прориваємо, щоб на одному метрі росла їх певна кількість. Так і дерева. Є певні норми їх росту на одному квадратному метрі, є дерева, які треба вирубувати за віком, за зараженістю бактеріями, за пошкодженістю тощо.

Кожне дерево тепер має свій паспорт. Зараз введено електронний облік зрубаних дерев і кожне з них чіповане. Ми можемо прослідкувати його долю: де росло, коли вирубали і кому продали.

– Так що ж, незаконної вирубки немає?

– Звичайно, є. І саме наші майстри, лісничі виявляють ці факти, фіксують випадки, передають матеріали у поліцію. Сьогодні на розгляді – кілька справ, але ми не маємо права карати чи притягувати до відповідальності незаконних порубників.

– І скільки людей у районі охороняє ліс?

– У нашому відділенні працює 14 осіб. З них 10 – це лісники, люди, які охоплюють увагою лісові масиви на території району. У кожного з них – своя ділянка для обходу, догляду.

– Юріє Володимировичу, скажіть чесно: чи є шанс у Білопільського району вийти з категорії «найменш заліснених районів області»?

– Так. Ми сьогодні дійсно – в категорії найменш залісненої території області. І це дуже прикро. Змінити цю ситуацію можемо. Для цього треба всім органам влади об’єднатись і ухвалити програму заліснення району. Іншими словами, виділити землю, де ми всі разом розіб’ємо зелені насадження. До речі, велику роль у цьому відіграють шкільні лісництва, які працюють у районі. Учні Білопілля, Ворожби, Річок, Вирів щороку допомагають нам висаджувати і доглядати насадження. Я вітаю всіх цих діточок, педагогів із нашим святом і вважаю, що кожен із них уже долучився до збереження лісу в районі.

– А хто, на Вашу професійну думку, головний ворог лісу?

– Перше місце – лісові пожежі. Друге – несприятливі погодні умови та шкідники, які нищать ліс. І на третьому – людський фактор.

– Ну і звичайно, перед святом – про ваш колектив. Хто сьогодні працює у вашому відділенні?

– Колектив у нас злагоджений і дружний, майже половина з усіх працівників – пенсіонери, але вони дуже надійні та відповідальні. Якщо отримують доручення, то можна бути впевненим, що роботу виконають вчасно та якісно. Серед нашого чоловічого колективу, в якому працює 14 осіб, є і одна жінка – наш незмінний протягом десяти років бухгалтер.

До Дня працівників лісу хотів би привітати своїх колег та їхні сім’ї, побажати їм здоров’я, щастя, наснаги, а також привітати дітей, які допомагають нам на пришкільних лісництвах, подякувати їм за те, що беруть участь в озелененні нашого району.

Особливі слова вітання і подяки – першому керівникові нашого підприємства Анатолію Андрійовичу Охріменку. Він показав нам приклад відповідального ставлення до роботи, згуртував навколо зацікавлених осіб і зараз залишається нашим другом і порадником. А ще хочу привітати всіх, для кого ліс – це місце відпочинку, сили і наснаги, всіх, хто цінує нашу працю і береже надбання людства – ліс!

Довідково:

Білопільський агроліс – підприємство, створене у 2006 році, обслуговує майже три тисячі гектарів землі. Перший керівник – Анатолій Охріменко, з 2006 року очолює підприємство Юрій Кальченко.

Джерело: bilopillia.city