Вчора

Мішель Терещенко хотів вирізати раритетний бак з водонопірної башти водогону

Водонапірна башта, яка стоїть у сквері по вул. Терещенко на найвищій відмітці в межах міського центру, є візитівкою Глухова. Повз неї кожного дня проходять жителі та гості міста. Люди з жалем спостерігають, як визначна споруда день за днем руйнується.

На фасаді помітні глибокі тріщини, обсипається цемент, всередині стіни покриті грибком, сходи – страшні, на додачу влітку минулого року башта пережила пожежу. Пам’ятка потребує термінової реставрації, пише Глухів.Інфо.

Про це під час апаратної наради повідомила Генеральний директор НЗ «Глухів» Ірина Мошик.

Споруда перебуває у комунальній власності міста, довгий час знаходилась на балансі Глухівського водоканалу, нині – відділу культури Глухівської міської ради, хоча і використовує її заповідник.

За каденції Мішеля Терещенка порушувалося питання передачі пам’ятки на баланс НЗ “Глухів” та реставрації її коштом Міністерства культури України. Виявилось, що документів на споруду немає. Та навіть документальні клопоти не ставали на заваді перед співробітниками заповідника. Питання реставрації було актуальним і болючим, треба було терміново приводити до ладу історичну споруду, не розраховуючи на кошти міського бюджету. Втім, не сталося, як гадалося. Мер передумав передавати башту водогону під “опіку” заповідника. І, як згодом виявилось, небезпідставно. Окинувши всередині споруду хазяйським оком, він надумав хитрий план.

Всередині башти водогону, у верхній її частині, знаходиться величезний металевий бак ручної роботи, виготовлений у 1927 році. Важкі металеві листи товщиною у сантиметр майстри піднімали на башту, вручну клепали стики кованими заклепками, що унеможливлює протікання під тиском значного об’єму рідини. А вміщується в ньому 360 тон води. Такого запасу, в разі надзвичайної ситуації, вистачило би на три дні забезпечення населення. Він і сьогодні знаходиться в робочому стані.

Раритетний резервуар Мішель Терещенко мав намір вирізати. З якою метою, як то кажуть, історія замовчує. На метал, або в антикварну лавку – залишається за кадром. А без баку башта водогону була би “пустишкою”, спорудою, котрих вистачає на території України.

У заповіднику, дізнавшись тоді про плани мера, забили на сполох. Аби не допустити такого варварства, були подані документи на зміну виду пам’ятки з місцевого значення на пам’ятку науки і техніки. За рішенням консультаційної комісії, яка засідала в Сумах, співробітники заповідника добились унеможливлення авантюри влади. Про це Мішель Терещенко і був оповіщений на засіданні комісії.

Нині історична інженерна споруда знаходиться у вкрай жахливому стані. У 2018 році була можливість підготувати кошторисну документацію вартістю приблизно в 300 тисяч гривень коштом Міністерства культури, зрушити з місця питання реставрації і приведення споруди до належного стану, з приміткою “якби” – якби вона перебувала на балансі заповідника.

Ірина Мошик озвучила пропозицію повернутись до проблеми і таки передати башту на баланс заповідника. Це питання буде виноситись на сесію.

Для довідки: Пам’ятка містобудування «Башта водогону», споруджена у 1927-1928 рр. у зв’язку з улаштуванням централізованого водогону в Глухові, нині є об’єктом екскурсійного показу і місцем розташування експозицій тимчасових виставок у літній час.